Справа № 188/216/24
Провадження № 2/0182/2071/2024
Іменем України
24.10.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
14.11.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір Позики №72611564. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону.
14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 8 від 26.07.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 671,16 грн., з яких: 6250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14421,16 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Крім того, 30.04.2023 р. між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100711958 в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника.
27.10.2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір Факторингу № 27102023, у відповідності до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 27.10.2023 р. до Договору факторингу №27102023/1 від 27.10.2023 р., ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 8668,80 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №72611564 в розмірі 20671,16 грн., за кредитним договором №100711958 в розмірі 8668,80 грн.
У прохальній частині позову представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Ухвалою про відкриття провадження від 28.05.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала з копією позову та додатками до нього була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с.62). Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_1 отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі 21.06.2024 року (а.с.68).
Клопотань до суду не надійшло, відповідач не скористався правом на відзив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що 14.11.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72611564.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає)ТОВ «ФК«ЄАПБ» заплату належні йому правав имоги,а ТОВ«ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 8 від 26.07.2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №72611564 в сумі 20628,50 грн., з яких: 6250 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14421,16 грн. сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26.07.2023 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №72611564 за період з 26.07.2023 року по 31.12.2023 року (а.с.17).
Щодо переходу прав вимоги, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», судом встановлено наступне.
Так, з Договору факторингу №14/06/21 вбачається, що договір факторингу №14/06/21, за яким №14/06/21 відступило право вимоги ТОВ«ФК «ЄАПБ», був укладений 14.06.2021 року, тобто майже за один рік до укладання Кредитного договору № 72611564 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за яким пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості.
Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ«ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року. Також слід зауважити, що даний договір наданий суду не в повному обсязі, а саме, після аркушу під № 4, який закінчується п. 4.2, слідує аркуш без нумерації, який розпочинається п.9.7, а тому договір факторингу є неналежним доказом у справі.
Також, дослідивши витяг реєстру боржників №8 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, згідно якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» нібито набув права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 72611564 у сумі 20671,16 грн., з яких: 6250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14421,16 грн. - сума заборгованості за звичайними відсотками, суд звертає увагу на те, що він завірений лише представником позивача без підпису і печатки протилежної сторони угоди. За такого суд не приймає до уваги наданий позивачем Витяг з Реєстру боржників №8 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, та приходить до висновку що перехід до позивача права вимоги за договором позики № 72611564 від 14.11.2022 р. є не доведеним.
30.04.2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100711958 в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ "МІЛОАН" Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ "МІЛОАН" грошових коштів у сумі, визначеній у п. 1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п. 2.1. Кредитного договору.
27.10.2023 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено Договір факторингу № 27102023/1, у відповідності до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги , строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Кієнту.
Згідно а. 1.2. Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 27.10.2023 р. до Договору факторингу № 27102023/1 від 27.10.2023 р., ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 8668,80 грн., з яких:
- 1890,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6379,80 - сума заборгованості за відсотками;
- 399,00 грн. - заборгованість за комісією (а.с.34).
Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржників щодо стягнення заборгованості за кредитним договором надано договір факторингу № 27102023/1 від 27.10.2023, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЬ БОРГІВ».
Однак, даний договір факторингу суду наданий не у повному обсязі, а саме, після аркушу під № 5, який закінчується п. 3.10, слідує аркуш під № 10, який розпочинається переліком додатків, що додаються до договору факторингу та відразу вказується Додаток № 2.
Тому, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що договір факторингу є недопустимим доказом у справі, так як наданий суду не в повному обсязі.
На підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЬ БОРГІВ» надало акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27102023/1 від 27.10.2023, проте, в ньому не зазначено загальної суми заборгованості, хоча міститься така графа.
Реєстр прав вимог до договору факторингу № 28112023 від 28.11.2023, який є його невід'ємною частиною, суду не наданий.
Натомість суду наданий витяг з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 27102023/1 від 27.10.2023, який не містить підпису посадової особи і відтиску печатки ТОВ «МІЛОАН», що суперечить умовам договору факторингу та є недопустимим доказом, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором № 100711958 від 30.04.2023 р. від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЬ БОРГІВ».
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту належного відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72611564 та кредитним договором №100711958 від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що вказує на безпідставність доводів позивача.
Враховуючи встановлені за наслідками розгляду справи обставини та досліджені на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України,, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева