Єдиний унікальний номер 205/8538/23
1-кп/205/99/24
24 жовтня 2024 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023041690000953 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
В провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу під час досудового розслідування не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки прокурором не було наведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та заперечував проти продовження раніше обраного запобіжного заходу.
Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого, його захисника, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження обраного запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, колегія суддів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає реальними, обґрунтованими та такими, що не переставали існувати заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу, а саме, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей на утриманні не має, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого останнім не надано.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу психотропних речовин, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та відсутність міцних соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Постановляючи дане рішення, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині наявності ризиків, прямо передбачених ст.177 КПК України, зокрема, щодо ризику ухилення обвинуваченого від суду шляхом переховування, так як ОСОБА_5 , побоюючись тяжкості покарання за інкримінований йому особливо тяжкий злочин, дійсно зможе перешкоджати розгляду даного кримінального правопорушення шляхом зміни місця проживання, ухилення від суду і переховування, оскільки ч. 3 ст. 307 КК України не передбачає застосування ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням. Також існує та є вагомим ризик скоєння обвинуваченим іншого кримінального правопорушення з огляду на кількість виявленої у нього психотропної речовини, а також відсутність у нього міцних соціальних зв'язків та легальних доходів.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, стороною захисту не надано.
Окрім того, ухвалою колегії суддів від 13 березня 2024 року доручено керівнику Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтава, яке поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську та Харківську області, провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_5 обставин застосування до нього працівниками поліції насильства та методів психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041690000953 від 24.06.2023 року, у відповідності з вимогами Закону України «Про державне бюро розслідувань» та нормами КПК України. Проте, матеріали щодо результатів перевірки зазначених в ухвалі обставини на даний час до суду не надходили та враховуючи практику ЄСПЛ, колегія суддів позбавлена можливості завершити судовий розгляд.
Колегія суддів вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає за можливе продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 369, 371 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 21 грудня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3