Номер провадження 22-ц/821/1551/24 Справа № 703/4560/23 Категорія: 305010200Головуючий по 1 інстанції Биченко І.Я. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
22 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
представник позивачів - адвокат Таргоній Вадим Миколайович;
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»
представники відповідача - адвокат Миргородова Олена Юріївна, ОСОБА_5
особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,
ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, в якому просили стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів, в тому числі й неповнолітніх дітей по 250 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вантажний потяг в с. Балаклея Смілянського району скоїв наїзд на ОСОБА_6 , який від отриманих травм помер. Вказані обставини підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження № 1202225030000020 від 04 квітня 2022 року.
Згідно Висновку судово-медичної експертизи № 05-0-02/016 та остаточного Лікарського свідоцтва про смерть отримані в результаті наїзду ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю.
Загиблий був фізичною особою підприємцем та забезпечував сім'ю.
ОСОБА_1 залишилася вдовою з двома малолітніми дітьми на утриманні без належної фінансової допомоги. Малолітні діти втратили батька, позивач ОСОБА_4 втратила сина, їх життя змінилося, оскільки загибель ОСОБА_6 спричинила надзвичайні страждання і є психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес.
Оскільки смерть близької людини повністю змінила життя позивачів, тому вони звернулися з відповідним позовом до суду про відшкодування моральної шкоди відповідачем.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 100 000 грн. моральної шкоди на кожного з них.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави 4 000 грн. судового збору.
АТ «Українська залізниця» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Смілянського районного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У випадку визнання позовних вимог обґрунтованими, зменшити розмір моральної шкоди до 10 000 грн. кожному позивачу. Судові витрати покласти на позивачів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розслідуванням у кримінальному провадженні за фактом травмування людини на залізничній колії встановлено відсутність в діях працівників залізниці складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Зважаючи на те, що потерпіла особа допустила порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» внаслідок чого отримала травмування із власної вини кримінальне провадження було закрите постановою слідчого від 04 квітня 2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.
Скаржник вважає, що обставина загибелі ОСОБА_6 відбулася внаслідок власного умислу у стані сильного алкогольного сп'яніння, тому підстави для відшкодування шкоди в даному випадку з відповідача відсутні.
Щодо розміру моральної шкоди вказано, що стягнення з АТ «Українська залізниця» значних сум в умовах воєнного стану загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави та населення.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника позивачів - адвоката Таргоній В.М. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстав для скасування рішення суду.
Вказано, що перебування у нетверезому стані та нехтування правил безпеки є ознакою грубої необережності, а не умислу. Для застосування норм про умисел необхідно, щоб у потерпілого був доведений умисел на заподіяння собі смерті, який підтверджується передсмертними записками, перебуванням на обліку, показами свідків, тощо. У даній справі жодним доказом не було встановлено умислу потерпілого, а грубу необережність було враховано районним судом та зменшено заявлений розмір відшкодування.
Від представника АТ «Українська залізниця» - Козятинського О.М. надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.
Заслухавши учасників процесу, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2022 року кримінальне провадження №12022250350000020 внесене до ЄРДР 08 січня 2022 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України .
Відповідно до вказаної постанови 08 січня 2022 року близько 04 години вантажний потяг №42 (електровоз ЧС №982 ТЧ 5) сполученням «Трускавець-Дніпро», що був під керуванням машиніста ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , рухаючись у напрямку ст. Шевченка, на перегоні в районі платформи «Балаклея-1», що в адміністративних межах с. Балаклея, Балаклеївської ОТГ Черкаського району Черкаської області скоїв наїзд на ОСОБА_6 , який перебував між колій залізничного полотна. У результаті наїзду ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці.
Згідно акту службового розслідування аварії від 18 січня 2022 року, основною причиною випадку є порушення потерпілим п.2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 «Пішоходам забороняється: 2.5 Ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів».
Відповідно до висновку експерта №05-6-02/016 від 14 березня 2022 року, смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток їх скелету із руйнуванням мозкової речовини і масивною кровотечею та отяготилася гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів.
При судово-медичному дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, а саме перелам кісток основи і склепіння черепа та кісток лицевого скелету, мозкова речовина у вигляді детриту, який масивно просякнутий кров'ю, кров у шлуночках мозку, розриви твердої мозкової оболонки, крововиливи на внутрішній поверхні проекції підлеглих тканин до ран голови, рана в центрі лобу, рана в лівій тім'яно-скроневій області, перелом нижньої щелепи між 11 і 12 зубами із розривом слизової оболонки та просяканням кров'ю прилеглих тканин, садни на різних ділянках обличчя, переломи ребер: справа І по лопатковій лінії із розривом плеври та крововиливом у прилеглі тканини, зліва 1 по місцю прикріплення, 2-4 по заднє -пахвовій лінії із розривом плеври та крововиливами у прилеглі тканини, крововиливи піл легеневою плеврою по задньо-бічній поверхні правої легені, крововилив у правій грудній порожнині (100 мл), у лівій близько 300 мл., відкритий перелом нижньої третини лівої плечової кістки із дефектом її поверхні в даній області та раною на передній поверхні лівого ліктьового суглобу, синці та саднина різних ділянках тулубу, верхніх та нижніх кінцівок.
Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета і при ударі об такий, можливо за механізмом травмування залізничним транспортом, прижиттєві, спричинені не задовго до смерті, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя.
Смерть ОСОБА_6 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями.
В крові виявлено етиловий спирт, кількість якого, промінюючи до живих людей, відповідає сильному ступеню алкогольною оп'яніння.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 016 від 11 січня 2022 року, причиною смерті ОСОБА_6 , є руйнування мозкової речовини. Відкриті переломи кісток черепа.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Балаклея Черкаського району Черкаської області.
Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 09 липня 2015 року.
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_10 , 09 вересня 2020 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».
Статтею 27 Конституції України передбачено, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6).
Згідно з пунктом 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України пішоходам забороняється знаходитись на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння.
Предметом позовних вимог у даній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також іншим особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду (наприклад, суїцид, умисний злочин). При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події тобто ті, які мають зовнішній характер.
Частинами 1, 2 ст. 1193 ЦК України визначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який врахувавши встановлені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що потерпілий ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявив грубу необережність, яка призвела до смерті останнього. Доводи апеляційної скарги про наявність умислу ОСОБА_1 на заподіяння собі шкоди колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обов'язок доведення умислу потерпілого покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки. А в ході розгляду справи не встановлено обставин, які підтверджували б умисел потерпілого, який би проявлявся в усвідомленому бажанні на заподіяння собі шкоди.
Згідно висновку експерта № 05-6-02/016 від 14 березня 2022 року (а.с. 10-14) підтверджується обставина перебування ОСОБА_6 в стані сильного алкогольного сп'яніння. Даний факт зазначений також і в постанові слідчого про закриття кримінального провадження (а.с. 7-9). Тому, колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині встановлення факту грубої необережності потерпілим, оскільки перебування в стані сильного алкогольного сп'яніння є підтвердженням обставини грубої необережності. Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції правильно застосував положення частини 1193 ЦК України щодо зменшення розміру заявленого позивачами відшкодування з урахуванням вищевказаних обставин. Визначений судом розмір відшкодування відповідає критеріям розумності та справедливості із врахуванням перенесених позивачами страждань та порушенням нормального способу життя.
Доводи апеляційної скарги про відмову в позові або зменшення суми відшкодування, яка присуджується позивачам через збройну агресію рф колегія суддів не приймає до уваги, оскільки перекладення тягаря негативних наслідків на позивачів, які жодним чином не винні у війні є безпідставним.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в резолютивній частині рішення районного суду з відповідача на користь позивача - неповнолітньої дитини ОСОБА_2 в інтересах якої діє позивач ОСОБА_1 двічі стягнуто моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а на користь позивача малолітньої дитини ОСОБА_3 шкоду не стягнуто. Суд апеляційної інстанції вважає, що судом було допущено описку в резолютивній частині, яка підлягає виправленню районним судом у відповідності до положень статті 269 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 23 жовтня 2024 року.
Судді