Справа № 932/3583/24
Провадження № 2/201/3047/2024
15 жовтня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Горбатенко Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою,-
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 11.06.2024 за підсудністю з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 01 серпня 1998 року. Від шлюбу позивачка та відповідач мають дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у шлюбі позивачкою та відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_1 ), право власності на яку було оформлено на відповідача ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартир від 22 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. У вересні 2023 року відповідач покинув місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де сім'я проживала тривалий час, і наразі проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Малолітні діти залишилися проживати з позивачкою за попередньою адресою. Шлюб між позивачкою та відповідачем не розірвано, але відповідач не надає можливості користуватися спільною квартирою, ані позивачки, ані малолітнім дітям.
У зв'язку з викладеним просить суд визнати за ОСОБА_1 , за малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки квартира придбана за його особисті кошти та тільки він має право користування квартирою.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 01 серпня 1998 року.
Від шлюбу позивачка та відповідач мають дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час перебування у шлюбі позивачкою та відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_1 ), право власності на яку було оформлено на відповідача ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартир від 22 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.
У вересні 2023 року відповідач покинув місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де сім'я проживала тривалий час, і наразі проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Малолітні діти залишилися проживати з позивачкою за попередньою адресою.
Шлюб між позивачкою та відповідачем не розірвано.
Серед основних прав і свобод людини і громадянина є право на житло. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47 Конституції України). Ця норма гарантує громадянам, які потребують соціального захисту, надання житла державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату, відповідно до закону. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Конституцією України передбачено захист права на житло (ст. 30).
У відповідності до положень частин 1, 2 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з частинами 1 - 3 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Право дитини на житло також передбачено Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Ураховуючи викладене, малолітня дитина має визначене законом право користування житлом у кожного з батьків, оскільки проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно положень ч. й ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Як наголошує ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 401,405 ЦК України, ст. 60 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст.ст. 89, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя : В.В. Батманова