24 жовтня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2 ,
за участю: підозрюваного - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 (дистанційно)
прокурора - ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ніколо-Урюпіно, Красногорського району, Московської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбвця призваного під час мобілізації, командира інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні капітана, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.404 КК України, по кримінальному провадженню № 62024050010003405, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.06.2024 року,
30 серпня 2024 року до слідчого судді із вказаним клопотанням звернувся прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України, по кримінальному провадженню № 62024050010003405, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.06.2024 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31 травня 2024 року близько о 20 год. 40 хв., капітан ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді командира інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 перебуваючи у подвір'ї житлового будинку по АДРЕСА_2 , у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, одержавши усний наказ про необхідність обстеження на стан сп'яніння та зауваження про перебування його на службі у стані алкогольного сп'яніння від заступника командира 1 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 , який є прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням до капітана ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, ст. 3, 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 28-33, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-6, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, застосував опір по відношенню до начальника - заступника командира 1 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 , який виразився у тому, що капітана ОСОБА_3 , будучи невдоволеним виконанням обов'язків з військової служби своїм прямим начальником, погрожуючі фізичною розправою, нецензурною лайкою та вбивством начальникові, взяв ввірений йому для службового користування 5,45 мм автомат Калашникова «АК-74» № НОМЕР_2 , 1981 року випуску, із приєднаним до нього магазином з бойовими припасами, в положення одиночної стрільби, відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив, чим дослав патрон у патронник і привів ввірений йому для службового користування автомат у бойову готовність та без будь-яких вагань, тримаючи в руці автомат, здійснив два постріла в підлогу біля майора ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії висловлюючи нецензурною лайкою на адресу майора ОСОБА_7 , здійснив два пострілу у гору, після чого викрикуючи погрози, що він всіх вб'є побіг на город зі зброєю та знаходячись на огороді здійснив ще один постріл у гору, продовжував кричати на адресу майора ОСОБА_7 , щоб він покинув подвір'я. Через деякий час капітан ОСОБА_3 , повернувся з огороду у подвір'я періодично направляв зброю на майора ОСОБА_7 , та погрожуючи вбивством здійснив два пострілу у ліву та праву сторону від себе.
Своїми протиправними діями капітан ОСОБА_3 , відкрито та зухвало втрутився у службову діяльність заступника командира 1 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 , з підтримання військового порядку, військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 та намагаючись протиправно припинити її, доки його дії не було припинено, чим вчинив опір начальникові, із застосуванням зброї, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України.
23 серпня 2024 року ОСОБА_3 в порядку ч.2 ст. 135, ч.1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ніколо-Урюпіно, Красногорського району, Московської області, Російської Федерації, українець, громадянин України, раніше не судимий, військовослужбовець призваний під час мобілізації, командир інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні капітан, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення злочину, матеріалами службового розслідування, заявою про залучення до провадження як потерпілого, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 протоколом проведення слідчого експерименту, висновком судової експертизи зброї № СЕ-19/113-24/3957-БЛ від 22.07.2024 та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, за яким останньому повідомлено про підозру.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.
ОСОБА_3 розуміє, що він вчинив особливо тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до дванадцяти років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки.
Крім цього, ОСОБА_3 є мешканцем іншої області, що вказує на існування обґрунтованих підстав та можливості там переховуватись, що в сукупності свідчить про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 отримавши матеріали додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Протягом тривалого проміжку часу ОСОБА_3 проходить військову службу на посаді командира інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , де вочевидь сформував стійкі відносини як з рядовим так і начальницьким складом військової частини.
Використовуючи зв'язки з військовослужбовцями, ОСОБА_3 розуміючи, що значна частина свідків у даному кримінальному провадженні є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , при допиті їх в суді повідомить дійсні обставини вчиненого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_3 може вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_3 показань, їх ненадання, перекручування або спотворення обставин.
На даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. І тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обґрунтовано підозрюється, як військовослужбовець, може вчинити кримінальні правопорушення, передбачені статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України.
Окрім того, запровадження воєнного стану в України значно підвищує ймовірність існування вказаного ризику.
Враховуючи характер злочину та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 може:
1) переховуватися від суду;
2) незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Так, ОСОБА_3 достовірно знаючи про обов'язок проходити військову службу, будучи обізнаним про оголошення воєнного стану в державі, замість несення обов'язків військової служби вчинив опір начальникові, із застосуванням зброї, усвідомлюючи при цьому наявність кримінальної відповідальності, тим самим подав особистий приклад поведінки у період воєнного стану, який підриває авторитет держави, військової частини НОМЕР_1 , боєздатність підрозділу та обороноздатність держави в цілому, деморалізує інших військовослужбовців і спонукає до порушення ними військової дисципліни та нехтування своїм конституційним обов'язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.
У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували щодо клопотання сторони обвинувачення. Підозрюваний просив скерувати його до ВЧ.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведене, що повідомлена ОСОБА_3 підозра є обґрунтованою, що підтверджується матеріалами клопотання, а саме показаннями свідків тощо.
Таким чином, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Слідчим суддею встановлено, що прокурором доведено ризики передбачені ст.177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193,194 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора ОСОБА_11 - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) підозрюваному ОСОБА_3 на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з моменту затримання по ст. 208 КПК України від 23 жовтня 2024 року по 21 грудня 2024 року включно.
Утримувати ОСОБА_3 на гауптвахті.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 21 грудня 2024 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.199 КПК України.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1