1-кс/754/2913/24
Справа № 754/14806/24
Іменем України
24 жовтня 2024 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035580001111 від 19.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
18 жовтня 2024 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , в якому дізнавач просить надати тимчасовий доступу до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, з можливістю їх вилучити, які знаходяться у володінні оператора мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи клопотання, дізнавач зазначає, що 14.10.2023 невстановлена особа шляхом обману, розмістивши оголошення на платформі сервісної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під приводом надання в короткострокову оренду житла для відпочинку у м. Яремче, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 2600,00 гривень, перерахованими потерпілим, як передоплата за користування житлом.
При цьому автор оголошення, зі слів заявника, не виконав зобов'язання з передачі житла у тимчасове користування, чим завдав матеріальної шкоди на зазначену вище суму.
З метою встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлення її місцезнаходження в момент вчинення кримінального правопорушення, дізнання прийшло до висновку про необхідність отримання тимчасового доступу до речей і документів, що знаходяться у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме, до інформації, пов'язаної з абонентами, у користуванні яких перебували номери телефонів, встановлені у ході досудового розслідування.
В судове засідання дізнавач не з'явився, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.
Клопотання дізнавача розглядається відповідно до ч.2 ст. 163 КПК України без виклику особи, у володінні якої знаходяться речі та документи про тимчасовий доступ до яких клопоче дізнавач.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього документи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є тимчасовий доступ до речей і документів, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 160 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у ст. 161 КПК України.
При цьому, звертаючись із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, заявник, поміж іншого, має довести можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (п.6 ч.2 ст. 160 КПК).
Як вбачається із змісту ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься у речах і документах, належить, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передання, тощо.
Згідно з вимогами ч.6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст.131, ч. 3 ст. 132 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів, як вид заходу забезпечення кримінального провадження, може бути застосований виключно, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей і документів, не підтверджується матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання.
Так, з клопотання дізнавача вбачається, що 19.10.2023 року до ЄРДР було внесено відомості за №12023035580001111 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Крім того, з клопотання вбачається, що невідома особа, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 2600 грн.
Слідчий суддя зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Причому, визначаючи два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, треба виходити із того його розміру, який діяв на момент вчинення діяння (тобто, до 2684 грн, якщо шахрайство було скоєно у 2023 році).
Так, частиною 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України визначено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у розмірі 2684 гривень.
Відповідно, 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 1 січня 2023 року становить 1342 гривні.
Із зазначеного вбачається, що з 09.08.2024 особа підлягає адміністративній, а не кримінальній відповідальності за крадіжку, вчинену у 2023 році, якщо вартість викраденого майна не перевищує 2684 гривні. Викладене узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа №567/507/23, провадження № 51-7110км23) та постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Тобто, з 09.08.2024 року змінився розмір вартості викраденого майна, який визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
Отже, внесені законодавцем зміни до КУпАП України є зміною кримінального законодавства України, які призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону №3886-ІХ має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
За приписами ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, якими визначається максимальний поріг для кваліфікації діяння особи як адміністративного правопорушення, є зміною кримінального законодавства України із всіма наступними наслідками, в тому числі в частині їх зворотної дії у часі.
Слідчий суддя вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась вартісна межа, з якої настає кримінальна відповідальність за шахрайство, то вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні клопотання дізнавача, оскільки відповідно до клопотання, сума матеріальної шкоди, заподіяної особі в результаті шахрайських дій, становить 2600 грн., що свідчить про відсутність об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, що виключає кримінальну відповідальність.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на положення п. 4-1 ч.1, ч. 4 ст. 284 КПК України, відповідно до яких дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених, зокрема, п. 4-1 частини першої цієї статті, якщо у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
Керуючись статтями 159-164, 166 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035580001111 від 19.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1