ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15674/24
провадження № 2/753/8793/24
22 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
13.08.2024 до суду від представника позивача - адвоката Данилова Юрія Валентиновича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частин усіх доходів та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що у сторін у зареєстрованому шлюбі народилась донька, яка після розірвання шлюбу між сторонами постійно проживає разом з позивачем. Відповідач відмовився виконувати свій обов'язок щодо добровільного та сумлінного утримання доньки, у зв'язку з чим остання перебуває на повному утриманні позивача, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 28.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що донька постійно проживає за місцем реєстрації обох батьків, відомості про те, що донька змінила місце проживання у позові та доданих до нього документах відсутні. Також позивачем не доведено понесення нею жодних витрат на доньку, в той час як відповідач несе витрати на оплату комунальних послуг та утримання доньки, що підтверджується доданими до відзиву виписками з рахунків відповідача.
Разом з відзивом відповідачем подано заяву проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій просить проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Щодо вирішення питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суддя зазначає наступне.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: - наказного провадження; - позовного провадження (загального або спрощеного); - окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів.
При вирішенні питання про відкриття провадження та вибору порядку розгляду справи судом враховано положення ст. 274, 279 ЦПК України, у зв'язку з чим суд визнав таку справу малозначною, як таку, що є справою незначної складності.
Відповідач, заявляючи заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, не навів обґрунтованих підстав, які б перешкоджали розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги стосуються вимог, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет спору, що виник між сторонами, характер спірних правовідносин, предмет доказування не потребують проведення судового засідання, а тому суддя вважає за необхідне заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини дійшов наступного висновку.
У зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 03.04.2024, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 .
Місце проживання дитини зареєстровано разом з батьками за адресою АДРЕСА_1 .
Дохід ОСОБА_1 за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року склав 43 949,25 грн, а ОСОБА_2 за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року - 141 831,63 грн.
ОСОБА_2 несе витрати на продукти та супермаркети, комунальні платежі та інтернет, перекази на картку доньки.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Такий же обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття встановлений і в статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вказує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
На підтвердження порушення своїх прав та інтересів, позивачем до позову надані наступні докази: копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження, копія рішення суду від 03.04.2024, витяг з реєстру територіальної громади щодо себе та доньки.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є буд-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Так, виходячи з розуміння ст.ст. 180,181 СК України, аліменти присуджуються на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
З доказів, наданих позивачем, у суду немає можливості встановити з ким саме проживає дитина, зважаючи на те, місце проживання дитини та обох батьків зареєстроване за однією і тією ж адресою, а відомості про те, що дитина знаходиться саме на утриманні позивача, що місце проживання позивача разом з дитиною, або відповідача, фактично є за іншою адресою, в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, на порушення ч. 3 ст. 12 ЦПК України позивачем не надано допустимих та достовірних доказів на підтвердження порушення відповідачів її прав та/або інтересів, а також прав та інтересів дитини.
Оцінивши надані позивачем докази, їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем не сплачувався судовий збір, оскільки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від його сплати. Разом з цим, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 274, 279, 280-289 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , номер телефону НОМЕР_2
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 22.10.2024.