Справа № 752/12477/23
Провадження № 2/752/1326/24
Іменем України
23 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Ахмеян Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення, -
у червні 2023 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тандир Д.В., звернулася у суд з позовом про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення. Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 18 400 грн.
В обґрунтування позову, позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився спільний син - ОСОБА_3 . У подальшому, 09 червня 2016 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб. 13 квітня 2018 року, між позивачкою та відповідачем укладено нотаріально посвідчений Договір про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні. У відповідності до умов даного договору, місце проживання дитини визначено разом з позивачкою, батькові - відповідачу, надано можливість приймати участь у вихованні дитини та встановлено обов'язок щодо сплати аліментів у сумі 13 300 гривень, що на момент укладення договору становить еквівалент 500 доларів США. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Позивачка вважає, що розмір аліментів, які стягуються із відповідача має бути змінено та постановлено рішення, яким в подальшому на користь малолітнього ОСОБА_3 буде стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 40).
Відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Штеренберг О.О., подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та не погоджується з їх правовим обґрунтуванням. Зазначив, що позивачем неправильно сформульовані позовні вимоги та обрано спосіб захисту.
Вказує на те, що в тексті позовної заяви позивач не вказує на існування обставин погіршення її матеріального становища або стану її здоров'я, або на покращення матеріального становища відповідача, а також позивач не доводить той фат, що встановленого у Договорі розміру аліментів недостатньо для всебічного і гармонійного виховання і розвитку дитини.
Наголошує, що відсутнє будь-яке порушення прав та інтересів позивача або спільної дитини сторін. Відповідач добровільно сплачує аліменти у розмірі встановленому Договором - 500 доларів США на місяць за курсом на момент проведення оплати.
В судове засідання сторони у справі не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом шляхом надсилання судових повісток в електронному вигляді та SMS - повідомленнями на номери телефонів, зазначені в матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 травня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. (а.с. 9)
09 червня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим відповідач отримав прізвище ОСОБА_5 . (а.с. 27, з.в.)
13 квітня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні (далі - Договір), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В., реєстровий номер №580. (а.с. 14)
Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовилися, що після припинення шлюбу між ними їх син ОСОБА_3 , 2015 року народження, буде проживати з матір'ю.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року шлюбі між сторонами розірвано за спільною заявою подружжя. (а.с. 19)
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 09.02.2021 року, виданого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідач змінив своє прізвище на « ОСОБА_7 ». (а.с. 26)
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення позивачка посилається на ч. 1 ст. 181 СК України, відповідно до якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом враховано, що обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Стягнення аліментів передусім має захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, відповідно до п. 2.1 Договору від 13.04.2018 року, укладеного між сторонами, батько зобов'язаний, зокрема утримувати сина до досягнення ним повноліття. А саме сплачувати матері аліменти на утримання сина у розмірі 13 300 грн, що на момент укладення договору становило еквівалент 500 доларів США за комерційним курсом долару по відношенню до гривні в Україні. Аліменти сплачуються батьком щомісячно в національній валюті України, але їх розмір не може бути меншим ніж сума, еквівалентна 500 доларів США відповідно до комерційного курсу долара США, діючого на день оплати.
Зазначений вище Договір є чинним, сторонами не розірваний, його дійсність в судовому порядку не оспорено.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18)).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 зроблено висновок, що суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
З огляду на вищевикладене позивач, ініціюючи позов, мав самостійно обрати ефективний спосіб захисту порушеного права.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в якій позивач посилаючись на обставини, які на її думку є підставою для збільшення розміру аліментів, просить змінити визначену Договором суму та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 18 400 грн.
Натомість, відповідно до укладеного Договору відповідач взяв на себе зобов'язання утримувати сина та щомісячно сплачувати аліменти у сумі в національній валюті України, але їх розмір не може бути меншим ніж сума еквівалентна 500 доларів США відповідно до комерційного курсу долара по відношенню до гривні, діючого на день оплати.
Тобто зі зміною комерційного курсу долара загальний розмір аліментів в гривні, який має сплачувати відповідач, індексується і теж змінюється.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд не вбачає будь-яких порушень прав позивача і дійшов висновку, що позивач обрав не ефективний спосіб їх захисту, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 259 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Г. Плахотнюк