23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №380/3731/24
адміністративне провадження № К/990/37065/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року
у справі №380/3731/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі Постанова №1078);
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Постанови № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року (далі Порядок №44), із урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2020 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 137368 (сто тридцять сім тисяч триста шістдесят вісім) грн 16 коп, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44;
- визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 12 січня 2024, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 140 діб за 2015-2024 роки, грошової компенсації за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 26 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 12 січня 2024, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 140 діб за 2015-2024 роки, грошової компенсації за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 26 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати скласти та подати до ГУ ПФУ у Львівській області грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, із обов'язковим зазначенням відомостей про перераховані на виконання судового рішення у цій справі грошового забезпечення, за період з січня 2022 по грудень 2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 15 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44; визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2020 року; зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Постанови № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44; визнано протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 по 12 січня 2024, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 140 діб за 2015-2024 роки, грошової компенсації за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 26 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 по 12 січня 2024, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 140 діб за 2015-2024 роки, грошової компенсації за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 26 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу із військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
До Суду надійшла касаційна ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №380/3731/24.
Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору встановленому законом розмірі, а тому касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: бригадний генерал, коммодор, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал, адмірал.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року вирішено здійснювати розгляд справи №380/3731/24 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Скаржник в касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовує своє посилання на виняткове значення.
Водночас, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №380/3731/24.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк