23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №380/2736/22
адміністративне провадження № К/990/35481/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року
у справі №380/2736/22
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 02 лютого 2022 року звернувся в суд з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просить визнати бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит від 28 грудня 2021 року протиправною, зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит від 28 грудня 2021 року про земельні ділянки (як сформовані, так і несформовані), які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та можуть бути передані йому безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального дачного будівництва.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року, задоволено позов частково. Визнано протиправною відмову Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у наданні повної та достовірної інформації на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 28 грудня 2021 року, викладену у листі від 04 січня 2022 року № 0570202/2-12. Зобов'язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 28 грудня 2021 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішенням, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу Верховного Суду від 30 вересня 2024 року отримана скаржником - 30 вересня 2024 року о 20:50.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 30 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 01 жовтня 2024 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 11 жовтня 2024 року (враховуючи вихідні дні).
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву, в якій скаржник просить продовжити строк для усунення недоліків, в частині сплати судового збору. Крім того, щодо уточнення підстав касаційної скарги повторно вказує, що визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовали норми права без урахування висновку викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
Також зазначає, що підставою відкриття касаційного провадження є підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження Верховний Суд наголошує, що залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовали норми права без урахування висновку викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що в частині четвертій статті 328 КАС України мова йде лише про постанови Верховного Суду, отже обґрунтування підставою для касаційного оскарження судового рішення постановами Вищого адміністративного суду України не передбачено.
Тобто, наведеним скаржником підставам вже було надано оцінку Верховним Судом в ухвалі від 30 вересня 2024 року.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку належним чином обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційної скарги.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Щодо клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліків в частині сплати судового збору, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для повернення такої скарги то, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для продовження строку для усунення недоліків в частині сплати судового збору.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
1. Відмовити Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволені клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
2. Касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №380/2736/22 - повернути особі, яка її подала.
3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк