про відкриття касаційного провадження
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №380/14356/23
адміністративне провадження №К/990/39857/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року
у справі №380/14356/23
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Львівської міської ради
про визнання протиправними дій,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення №274 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 " після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянки ОСОБА_1 від 08 лютого 2023 року, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3800-9684-4667-4664;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22 березня 2023 року №274 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ".
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Виконавчий комітет Львівської міської ради 16 жовтня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень статті 24, пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), частини першої статті 1, частини шостої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року №2806-IV (далі - Закон №2806-IV), абзацу 1 частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та порушенням пункту 7 частини третьої статті 257 КАС України, та неврахуванням практики Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2019 року у справі №826/5252/17, від 11 лютого 2020 року у справі №803/1596/17, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 15 липня 2020 року у справі №826/1419/18.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування як рішення суду першої інстанції, так і раніше прийнятої постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року за результатом розгляду апеляційної скарги виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року з метою повного поновлення порушеного права ОСОБА_2 , оскільки прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі в справі (в даному випадку ОСОБА_2 ) є обов'язковою підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції.
Виконавчий комітет Львівської міської ради вважає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, скасування рішення суду першої інстанції лише з тієї підстави, що судом першої інстанції не було залучено ОСОБА_2 до участі у справі, не може бути обґрунтованим, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року не вирішено та не могло вирішуватися питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_2 .
На переконання скаржника, Виконавчий комітет Львівської міської ради обґрунтовано відмовив громадянці ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 , оскільки реконструкція такого об'єкту архітектури не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №803/1596/17, у якій зазначено, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Скаржник звертає увагу Суду, що наміри забудови стосувалися не будівництва чи реконструкції дачного будинку на території закладів відпочинку та туризму, а саме реконструкції нежитлової будівлі котеджу, прийнятої в експлуатацію як частини оздоровчо-розважального комплексу, у житлову одиницю - квартиру.
Разом з тим, відповідач зазначає, що Розділом 8.5 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" не передбачена можливість будівництва та розміщення квартир на території курортів чи земель оздоровчого призначення.
Також, відповідач вважає, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №826/1419/18.
Крім того, прийняття Виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення у строк більше 10 днів не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування.
Так у висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, зазначено, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування.
У касаційній скарзі відповідач також не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки відповідачем, у визначений строк (день спливу терміну) позивачу не надано відповіді на його заяву про видачу містобудівних умов та обмежень, то позивач відповідно до вимог частини шостої статті 4-1 Закону №2806-IV фактично набув право на застосування принципу мовчазної згоди з приводу реконструкції зблокованої нежитлової будівлі котеджу №5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
Водночас відповідач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 червня 2019 року у справі №826/5252/17, щодо застосування принципу мовчазної згоди, у якому серед іншого зазначено, що юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб'єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) суб'єктом господарювання документи подані за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб'єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо); 3) подані суб'єктом господарювання документи відповідають вимогам законодавства; 4) закінчення строку розгляду поданих документі - 10 робочих днів від дня подання заяви; 5) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
Отже, скаржник вважає, що без з'ясування питання дотримання заявником вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності та перевірки відповідних обставин доказами, неможливо беззаперечно стверджувати про те, що в уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень, в межах спірних правовідносин, була відсутня альтернатива у прийнятті або неприйнятті позитивного рішення за зверненням позивача, тобто відсутній інший варіант поведінки аніж видати відповідний дозвіл позивачу.
Відповідач доводить, що судом першої інстанції в порушення пункту 7 частини третьої статті 257 КАС України, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника Виконавчого комітету Львівської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в даній справі, оскільки ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року не містить посилання на жодну, із передбачених частиною третьою статті 257 КАС України, умову для розгляду справ за правилами спрощеного або загального позовного провадження.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, з метою з'ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статті 24, пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI, частини першої статті 1, частини шостої статті 4-1 Закону №2806-IV, абзацу 1 частини п'ятої статті 20 ЗК України та дотримання пункту 7 частини третьої статті 257 КАС України, а також перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2019 року у справі №826/5252/17, від 11 лютого 2020 року у справі №803/1596/17, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 15 липня 2020 року у справі №826/1419/18.
Верховний Суд також зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес і перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету в інших учасників справи, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструватися у системі "Електронний суд".
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №380/14356/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій.
2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/14356/23.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа