22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №160/7642/24
адміністративне провадження № К/990/38266/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати п.п. 1-3 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року за №70к в частині майора поліції ОСОБА_1 ( 0049604 );
- поновити майора поліції ОСОБА_1 (0049604) на посаді начальника режимно-секретного сектору управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 16 січня 2024 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоплачений середній заробіток з урахуванням усіх видів грошового забезпечення (в тому числі премія) в повному обсязі, які були визначені на день звільнення та фактично не виплачені у розмірі на момент ухвалення рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п.п. 1-3 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року за №70к в частині майора поліції ОСОБА_1 .
Поновлено майора поліції ОСОБА_1 (0049604) на посаді начальника режимно-секретного сектору управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 16 січня 2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - Біжко Юлії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - залишено без задоволення.
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - задоволені.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року касаційну скаргу адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернуто особі, яка її подала.
08 жовтня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на підпункт «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду наразі перебуває інша справа №160/8299/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо її звільнення з займаної посади, тобто позов одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача та з підстав існування наказів, якими позивача було звільнено з займаної посади.
Скаржник зазначає, що у справі №160/8299/24 позивач ОСОБА_1 оскаржує наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 13 лютого 2024 року №290к, відповідно до пункту 1 якого - за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», пункту 101 Тимчасової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736 (зі змінами) та посадових обов'язків начальника режимно-секретного сектору УМП ГУНП від 05 травня 2021 року №4/5-172дск, майор поліції ОСОБА_1 (00419604) заслуговувала на притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак, ураховуючи застосоване до неї наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року №70к дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, наказом від 13 лютого 2024 року №290к - здійснено обмеження раніше накладеним стягненням.
Скаржник вказує, що обидва оскаржувані накази ГУНП в Дніпропетровській області від 15 січня 2024 року №70к (у справі №160/7642/24) та від 13 лютого 2024 року №290к (у справі №160/8299/24) - пов'язані між собою, оскільки саме наказом від 13 лютого 2024 року №290к здійснено обмеження раніше застосованим дисциплінарним стягненням та відповідно, позивач, у справі №160/8299/24, яка ще знаходиться в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду та не розглянута, фактично позбавлена можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням у даній справі, в частині повноти проведеного дисциплінарного розслідування та пропорційності застосованого до позивача дисциплінарного заходу у вигляді звільнення з посади.
Скаржник наголошує, що саме обставини встановленні в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції у цій справі, в частині пропорційності обраного заходу дисциплінарного впливу та доведеності складу дисциплінарного проступку позивача, будуть мати важливе значення під час розгляду справи №160/8299/24 в частині дослідження судом саме мотивації обрання заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з посади.
Верховний Суд відхиляє таке посилання, оскільки доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до висловлення незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення результату розгляду цієї справи та є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 341 КАС України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, саме по собі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в даній справі не є обставиною встановленою оскаржуваним судовим рішенням у розумінні підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд також критично оцінює зазначені доводи скаржника щодо виняткового значення цієї справи, оскільки справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Отже, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Водночас, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення в контексті наведених критеріїв. Заявником у касаційній скарзі також не наведено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для необмеженого кола осіб. Суд зауважує, що результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об'єму доказів. Отож вирішення однієї зі справ такої категорії не буде мати визначального значення для інших випадків.
Судом установлено, що касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача / відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Біжко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №160/7642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко