125/695/24
2/125/171/2024
08.10.2024 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Салдан Ю. О.,
секретар судового засідання Віннічук В. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 про спростування недостовірних відомостей,
1. Стислий виклад позиції сторін
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачка поширила в соціальній мережі «Фейсбук» недостовірну інформацію, що завдає шкоди репутації позивача. Зокрема, опублікувала заяви про неналежні витрати бюджетних коштів на закупівлю квітів та інші невірні твердження щодо використання бюджетних коштів. Відповідачка стверджувала, що на святкування Дня працівника культури було витрачено 43000 грн на квіти, що не відповідає дійсності, оскільки ці квіти були закуплені окремо від зазначеної суми і не стосуються цього свята. Вона також поширила інформацію про нібито виділені 200000 грн на будівництво криниці біля школи та 3000000 грн на ремонт дороги в селі Журавлівка, що не підтверджується жодними рішеннями ради. Відповідачка використовувала образливі висловлювання про міського голову та депутатів, що формує негативне враження в громаді. Окрім того, публікації відповідачки спонукають до агресії серед населення та закликів до насильницьких дій.
Покликаючись на вказане позивач просив: визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача інформацію, яка була поширена відповідачкою на особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», обліковий запис « ОСОБА_1 », в частині:
«А от і знайшла квіти на суму 43000. Тільки люди які їх отримали це не військові як бачите», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1;
«200000 виділили УВАГА на те щоб викопати керницю в одній зі шкіл», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1;
«3000000 на ремонт дороги в Журавлівці і ремонт будинку культури там же», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1;
«І ціна за прапор дуже приємна Напевно від «діор» він просто» опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2;
«а ця сума взятого кредиту на заміну вікон (які і так пластикові)», «кошти чисто на вікна», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач також просив зобов'язати відповідачку спростувати вказану недостовірну інформацію, поширену в мережі Інтернет на власній веб-сторінці в мережі «Фейсбук», шляхом публікації на власній веб-сторінці в мережі «Фейсбук» під заголовком «Спростування недостовірної інформації» вступної та резолютивної частини судового рішення у даній справі протягом семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
У судове засідання із розгляду справи щодо суті представник позивача не з'явився. Подав заяву, у якій позов підтримав і просив його задовольнити, розгляд справи провести без участі представника позивача.
У підготовче засідання і судове засідання із розгляду справи щодо суті відповідачка повторно не з'явилась, про час і місце усіх судових засідань у справі повідомлена належним чином з урахуванням приписів частини 8 статті 128 ЦПК України. У зв'язку з повторною неявкою відповідачки судом було постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
2. Фактичні обставини, встановлені судом
На сторінці облікового запису «Барська міська рада» у листопаді 2023 року був опублікований допис з інформацією про урочисте відзначення Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, до якого були долучені фотографі із церемонії вручення грамот та квітів працівникам відділу культури Барської міської ради.
Вказане підтверджується скріншотами відповідних дописів у соціальній мережі «Фейсбук».
На особистій сторінці відповідачки у соціальній мережі «Фейсбук» з назвою облікового запису « ОСОБА_1 », у грудні 2023 року відповідачка опублікувала такі дописи:
«А от і знайшла квіти на суму 43000. Тільки люди які їх отримали це не військові як бачите». До допису прикріплені фотографії, які були поширені на сторінці Барської міської ради в соціальній мережі «Фейсбук» із урочистого відзначення Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, на яких зображено моменти вручення квітів, а також фото букетів квітів;
«200000 виділили УВАГА на те щоб викопати керницю в одній зі шкіл»;
«І ціна за прапор дуже приємна Напевно від «діор» він просто»;
«а ця сума взятого кредиту на заміну вікон (які і так пластикові)», «кошти чисто на вікна».
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем скріншотами дописів у соціальній мережі «Фейсбук», відеозаписами перегляду дописів облікового запису « ОСОБА_1 ».
3. Оцінка суду і застосовані судом норми права
Спір, що розглядається, стосується встановлення справедливого балансу між правами відповідачки на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права вільно поширювати інформацію, що є основоположними правами людини, і правом позивача на захист репутації.
Згідно із статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
При цьому, Закон України «Про інформацію» розрізняє таких суб'єктів інформаційних відносин, як фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян, суб'єкти владних повноважень (стаття 4 вказаного Закону).
Частиною 1 статті 5 Закон України «Про інформацію», передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Отже, право на інформацію включає в себе можливість вільного поширення інформації.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Отже, у частині 2 статті 5 Закону України «Про інформацію» в частині визначення меж реалізації права фізичної особи на інформацію не згадуються такі суб'єкти інформаційних відносин, як суб'єкти владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відтак, у частині 2 статті 6 Закону України «Про інформацію» в контексті інтересів, заради яких допускається обмеження права на інформацію, згадується про репутацію лише людей, а серед суб'єктів владних повноважень можна визначити лише органи правосуддя.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду (Частина 2 статті 30 Закону України «Про інформацію»).
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про інформацію» у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.
Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді (частина 2 статті 31 Закону України «Про інформацію»).
Отже, спростуванню підлягає лише недостовірна інформація, яка є висловлюванням, що містить фактичні дані. На противагу цьому оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, підтверджена у постанові Верховного суду від 05.01.2024 у справі № 761/16376/21.
Відповідач не оспорювала тих обставин, що обліковий запис у соціальній мережі «Фейсбук», ідентифікований як « ОСОБА_1 », належить саме їй, і не спростувала достовірність наданих позивачем скріншотів із вказаної соцмережі з оспорюваними дописами.
Отже, доведеність факту поширення інформації відповідачкою не викликає сумніву.
Таким чином, у цій справі належить найперше визначити, чи мали дописи у соціальній мережі «Фейсбук», поширені на сторінці облікового запису « ОСОБА_1 », характер фактичних тверджень, або були оціночними судженнями.
Інформація, яку просить спростувати позивач, становить виокремлені фрагменти з дописів та низки коментарів під дописами на сторінці відповідачки у соціальній мережі. Проте такі фрагменти не можуть розглядатися окремо, і їх зміст слід оцінювати в контексті всього громадського обговорення теми витрат коштів з місцевого бюджету на сторінці відповідачки і з урахуванням доданих до дописів скріншотів та фотокопій.
До допису «А от і я знайшла квіти на суму 43000.. Тільки люди які їх отримали це не військові як бачите», були прикріплені фотографії із урочистого відзначення Дня працівників культури, на яких зображено моменти вручення квітів людям, які не одягнуті у військову форму, а також фото букетів квітів.
Таким чином, люди, які зображені на фото і яким вручали квіти, дійсно не мають ідентифікаційних ознак військовослужбовців, і позивач визнає, що люди на фото - це не військовослужбовці, а працівники відділу культури Барської міської ради.
З допису вбачається, що відповідачка вважає, що на вказаних фото зображені саме ті квіти, закупівлю яких провела Барська міська рада на суму 43000 грн. При цьому з допису зрозуміло, що це власний умовивід відповідачки, зроблений на підставі співставлення відкритих даних щодо реальної закупівлі Барської міської ради на суму 43000 грн і фото квітів, опублікованих на сторінці міської ради, оскільки вона вказує, що це вона знайшла квіти. Тобто, у дописі відображено суб'єктивне трактування дій Барської міської ради щодо проведеної закупівлі квітів, висловлено власне бачення подій, отже допис за своїм характером відображає оціночні судження відповідачки.
Про те, що вказаний допис сприймався як оціночні судження, принаймні серед частини читачів, свідчать коментарі до вказаного допису, серед яких одна із користувачок соціальної мережі запитала, чи є в авторки допису докази, чи це чергова чутка. На вказане запитання відповідачка зазначила, що першим доказом є скріншот із сайту закупівель, де вказано предмет закупівлі - квіти зрізані та квіткові композиції, замовник - Барська міська рада, бюджет на 430000 грн.
Стосовно допису про прапор суд зазначає, що висловлювання про те, що прапор, напевно, від «діор», тобто виготовлений всесвітньовідомим виробником одягу торгової марки «Діор», має характер перебільшення, відповідачка вживає прикметник «приємна» стосовно ціни прапора. Такі мовні засоби свідчать, що вказаний допис є висловлюванням, у якому відповідачка у саркастичній формі висловлює свою оцінку витрачанню коштів на закупівлю прапорів, тобто є оціночними судженнями відповідача.
У дописі не вказано, що відповідачка описує ціну одного прапора чи кількох, і взагалі не зазначає, скільки прапорів було закуплено, допис не містить фактичного твердження про закупівлю одного прапора, як і не містить фактичного твердження про те, що ціна одного прапора становить 10000 грн. При цьому відповідачка додає скріншот із офіційного сайту державних закупівель, у якому предмет закупівлі вказано в однині - державний прапор України.
Таким чином, вказаний допис не містить фактичних тверджень і відображає лише оціночні судження відповідачки.
Отже, оціночні судження у проаналізованих двох дописах не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, тому надані позивачем докази щодо закупівель квітів і прапорів не стосуються предмету доказування щодо цієї частини спору.
У дописі «200000 виділили УВАГА на те щоб викопати керницю в одній зі шкіл» не вказано, у якому саме році виділено кошти на викопування криниці та в якій саме школі. При цьому позивач у позовній заяві зазначив, що допис містить недостовірну інформацію, оскільки у 2023 році кошти на ці цілі не виділялися, надає докази про нездійснення цих витрат саме у 2023 році, проте не зазначає, що Барська міська рада взагалі ніколи не виділяла такої суми на викопування криниці в жодній із шкіл Барської міської територіальної громади.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази недостовірності вказаної інформації, яка не є негативною.
Щодо допису «3000000 на ремонт дороги в Журавлівці і ремонт будинку культури там же» позивачем взагалі не надано ніяких доказів, що вказана публікація дійсно мала місце, серед наданих суду скріншотів із соцмережі вказані дописи відсутні.
Наступна інформація, яку позивач просить спростувати, зокрема висловлювання «а це сума взятого кредиту на заміну вікон (які і так пластикові)», є лише фрагментом допису у соціальній мережі, повний текст якого такий:
«А це сума взятого кредиту на заміну вікон (які і так пластикові)
І на будування бункеру
А платити цей кредит будете ВИ (далі три смайла, які відображають широку посмішку)»
Кожен з ВАС
Але мовчіть далі
Вас же це не відноситься))
Віддасте
….. мають платити.
Мовча платити
Інколи за одне і те сам по декілька разів на рік навіть (далі смайл)».
До допису додано фотокопію фрагмента протоколу засідання постійної комісії з питань бюджету, фінансів, соціально-економічного розвитку та інвестицій зі змістом проєкту рішення стосовно впровадження субпроєктів термомодернізації в рамках Проєкту «Енергоефективність громадських будівель в Україні», у якому вказано розмір запозичення - 1014317,79 євро, в еквіваленті 40109973 грн.
У коментарях до вказаного допису відповідачка зазначила «кошти чисто на вікна» і що бункеру не буде, і ще раз зазначила пізніше, що 40000000 на вікна в кредит.
Позивач зазначив, що недостовірною інформацією є зазначення про те, що сума запозичення стосується лише заміни вікон.
Текст допису з урахуванням коментаря «кошти чисто на вікна» дає підстави для висновку, що у ньому міститься фактичне твердження про те, що вказана сума запозичення стосується виключно заміни вікон.
Однак, наданими позивачем доказами, зокрема, копією аналітичної довідки з економічним обґрунтуванням проєкту, поданої міському голові начальником відділу економіки, інвестицій та регуляторної діяльності Барської міської ради, копією рішення Барської міської ради №1 від 21.12.2023 «Про впровадження субпроєктів термомодернізації в рамках Проєкту «Енергоефективність громадських будівель в Україні» підтверджується, що Барська міська рада підтримала впровадження субпроєкту термомодернізації «Капітальний ремонт (термомодерніація) будівель головного та терапевтичного корпусів Комунального некомерційного підприємства Барська міська лікарня» Барської міської ради» в рамках Проєкту «Енергоефективність громадських будівель в Україні», подала пакет документів на отримання позики в рамках кредитної програми вказаного проєкту для виконання робіт по проекту термомодернізації, яким передбачено наступний перелік робіт: утеплення зовнішніх стін і цоколя; заміна вікон і дверей на енергозберігаючі; заміна покрівлі з утепленням горища в головному корпусі (з улаштуванням водовідведення з покрівлі дощових і талих вод); утеплення горища в терапевтичному корпусі; встановлення системи вентиляції, що є обов'язковою умовою для продовження співпраці з НСЗУ; влаштування укриття. Розмір запозичення, яке планувалося отримати - 1014317,79 євро, в еквіваленті 40109973 грн.
Отже, як встановлено судом, лише один із дописів, які позивач просить спростувати, що стосувався запозичень на реалізацію проєкту енергоефективності, за своїм характером є фактичним твердженням, яке не відповідає дійсності, оскільки сума запозичення стосувалася не лише заміни вікон, а проведення інших видів робіт із термомодернізації лікарні.
У цій справі вся поширена відповідачкою інформація стосувалася діяльності суб'єкта владних повноважень, межі критики якого у демократичному суспільстві є ширшими, ніж критика приватних осіб і навіть публічних фізичних осіб, тема публікацій була суспільної важливою - використання публічних фінансів під час воєнного стану не на потреби оборони. Публікації відповідачки були внеском до суспільної дискусії із цієї теми, оскільки закликали громаду цікавитися питанням витрачання коштів Барської міською радою, провокували широке обговорення доцільності визначених напрямів витрачання коштів, закликали не мовчати про недоцільне використання коштів.
З обставин справи вбачається, що відповідачка, хоча й не має статусу журналіста чи працівника засобу масової інформації, однак вона систематично публікувала дописи щодо діяльності Барської міської ради. Таке можна трактувати як систематичну діяльність із здійснення громадського контролю за діяльністю органу влади.
Отже, до спору, що розглядається, застосовними є норми статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), якими захищається свобода вираження поглядів.
Так, пунктом 1 статті 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відтак, частину 2 статті 31 Закону України «Про інформацію», якою передбачено право суб'єкта владних повноважень на позов про спростування недостовірної інформації у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, слід застосовувати у світлі положень статті 10 Конвенції і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд ) за вказаною статтею.
Європейський Суд неодноразово встановлював, що свобода вираження поглядів є однією з основоположних засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу, а також самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Як встановлено статтею 10 Конвенції, свобода вираження поглядів підлягає обмеженням, які, однак, повинні чітко тлумачитися, а необхідність будь-якого обмеження повинна бути переконливо встановлена. Втручання у свободу вираження поглядів порушуватиме Конвенцію, якщо воно не задовольняє критерії, наведені у пункті 2 статті 10 Конвенції. Отже, Суд повинен визначити, чи було це втручання «встановлене законом», чи переслідувало одну чи декілька законних цілей, перелічених у цьому пункті, та чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. (рішення у справі «Горяйнова проти України» (CASE OF GORYAYNOVA v. UKRAINE), заява №41752/09, пункти 47-48, від 08.10.2020).
Зобов'язання відповідачки спростувати поширену нею інформацію у дописі щодо запозичень коштів в межах реалізації проєкту енергоефективності, а також стягнення із неї судових витрат у разі задоволення позову, є формою втручання у її права, гарантовані статтею 10 Конвенції. Таке втручання має переслідувати легітимну мету, визначену в пункті 2 статті 10 Конвенції.
Отже, застосовуючи вищенаведені усталені принципи, викладені у рішенні Європейського Суду, до вирішення цього спору, слід найперше визначити, чи переслідуватиме таке втручання у право відповідачки легітимну мету.
Як на легітимну мету втручання у права відповідачки позивач посилається на захист честі, гідності і ділової репутації Барської міської ради як органу місцевого самоврядування.
Однак суд зауважує, що честь і гідність є особистими немайновими благами лише фізичної особи, а не суб'єкта владних повноважень, який є юридичною особою.
Щодо питання, чи можуть заходи, спрямовані на захист репутаційних інтересів органу державної влади, вважатися такими, що переслідують «легітимну мету» за пунктом 2 статті 10 Конвенції, тобто, чи охоплює сфера «захисту репутації інших осіб» за пунктом 2 статті 10 Конвенції державні органи, а саме органи виконавчої влади, наділені державними повноваженнями, Європейський Суд висловився в рішенні у справі МЕМО проти росії (CASE OF OOO MEMO v. RUSSIA), заява №2840/10, від 15.03.2022.
У вказаному рішенні Європейський Суд зазначив, що публічні чи державні підприємства, залучені до конкурентної діяльності на ринку, покликаються на свою хорошу репутацію для залучення клієнтів із метою отримання прибутку. ЄСПЛ нагадав свої попередні висновки, в яких він визнав наявність легітимного «інтересу в захисті комерційного успіху й життєдіяльності компаній в інтересах акціонерів та працівників, а також в інтересах ширшого економічного блага». Проте ці міркування не є застосовними до органу виконавчої влади з державними повноваженнями, що не залучений як такий до економічної діяльності безпосередньо, а фінансований платниками податків та функціонує для служіння суспільству. В силу ролі такого органу в демократичному суспільстві його інтереси в підтримці хорошої репутації відрізняються від репутаційних інтересів фізичних та юридичних осіб, як приватних, так і державних, які конкурують на ринку. Зокрема, інтереси державного органу невід'ємні від необхідності запобігати зловживанню владою чи корупції на державній службі, піддаючи свою діяльність ретельному контролю, не лише законодавчої чи судової гілок влади, а й суспільства. Тому захист органу виконавчої влади від критики ЗМІ міг би суперечити цій меті, оскільки це могло серйозно обмежити свободу ЗМІ. Те, що виконавчі органи влади можуть ініціювати дифамаційне провадження проти представників ЗМІ, поклало б на останніх надмірний і непропорційний тягар та могло б мати стримувальний ефект. З урахуванням конкретних аспектів та ролі органу державної влади ЄСПЛ встановив нове загальне положення про те, що цивільне дифамаційне провадження, порушене від свого імені юридичною особою, яка реалізує державну владу, не може вважатися таким, що переслідує легітимну мету «захисту репутації інших осіб» згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції.
При цьому суд не вбачає принципової різниці в контексті застосування статті 10 Конвенції і вказаного рішення Європейського Суду до вирішення цього спору між органом виконавчої влади і органом місцевого самоврядування, яким є Барська міська рада, оскільки остання також наділена владними повноваженнями. Суд також вважає за можливе застосувати вказані принципи щодо визначення легітимної мети втручання і до спору із відповідачкою, яка не має статусу журналіста, оскільки вона систематично займається громадським контролем за діяльністю органу влади.
Отже, втручання у право на свободу вираження поглядів відповідачки для захисту репутаційних інтересів Барської міської ради не матиме легітимної мети, визначеної пунктом 2 статті 10 Конвенції, тому є недопустимим і виходить за межі повноважень судвої влади у демократичному суспільстві.
Повертаючись на національної судової практики суд зауважує, що як уже зазначалося, до юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, входять також наслідки, які спричинено позивачу поширенням щодо нього недостовірної інформації. Зокрема, таке поширення повинно завдати шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджати особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
З огляду на вказане, без встановлення наявності шкоди для охоронюваних законом інтересів публікаціями відповідачки зобов'язання останньої спростувати опубліковану нею інформацію та стягнення із неї судових витрат у зв'язку із задоволенням позову означатиме використання судового позову як інструменту запобігання критиці влади з боку суспільства і спосіб придушення суспільної дискусії із важливої теми.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що його хвилює, що уся розповсюджена відповідачкою інформація створює негативне враження у частини спільноти, яка це читає та поширює, щодо діяльності позивача, принижуючи та образливо описуючи вчинки депутатів та міського голови відповідачка завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. Вказував також, що зі змісту доданих до позову публікацій очевидно, що вони сіють агресивні настрої серед населення та заклики до насильницьких дій.
При цьому позивач не мотивує, яким чином інші висловлювання відповідачки у соцмережах, які позивач не просить спростувати, доводять недостовірність інформації у дописах, які позивач просить спростувати, яким чином інші публікації пов'язані із обраним позивачем способом захисту.
Між тим, оспорювані дописи відповідачки не містять закликів до насильства чи мови ворожнечі, а мають характер допустимої критики органу влади.
Отже, позивачем не доведено завдання йому будь-якої шкоди дописом відповідачки щодо запозичення коштів для заміни вікон, який судом визнано фактичним твердженням, не доведено жодного впливу на діяльність позивача.
Таким чином, позивачем не доведено жодних підстав для обмеження свободи вираження поглядів відповідачки, оскільки частина оспорюваних дописів є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, а щодо інших дописів відсутня легітимна мета втручання у права відповідачки і не доведено завдання будь-якої шкоди позивачу.
З викладених мотивів, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
4. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, то витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 263-265, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 про спростування недостовірних відомостей - відмовити повністю.
Судові витрати позивача - залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 22.10.2024.
Учасники справи:
Барська міська рада Жмеринського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04051017, місцезнаходження: майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Жмеринського району Вінницької області;
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Юлія САЛДАН