23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №380/26912/23
адміністративне провадження № К/990/39658/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №380/26912/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №134650010087 від 11.10.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах, на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №202/7.4-22/51 від 05.10.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за №13-70-05/38-45 від 05.10.2023, за №11/7.4-22/38 від 05.10.2023, за №203/7.4-22/51 від 05.10.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 05.10.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №134650010087 від 11.10.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №202/7.4-22/51 від 05.10.2023, №13-70-05/38-45 від 05.10.2023, №11/7.4-22/38 від 05.10.2023, №203/7.4-22/51 від 05.10.2023, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 скасовано частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №202/7.4-22/51 від 05.10.2023, №13-70-05/38-45 від 05.10.2023, №11/7.4-22/38 від 05.10.2023, №203/7.4-22/51 від 05.10.2023, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах, та в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., - і в цій частині прийнято нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2023 про призначення пенсії (перехід на інший вид пенсії), із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах Державної митної служби України, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у адміністративній справі №380/26912/23 - залишено без змін.
17.10.2024 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №380/26912/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження у вказаній справі є відмова відповідача у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу".
Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо однакового застосування норма права до усіх суб'єктів правовідносин.
Позивач зазначає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №380/26912/23 є незаконною, необґрунтованою, прийнятою внаслідок неправильного застосування Судом норм матеріального права, порушення Судом норм процесуального права, ігнорування висновків викладених в постановах Верховного суду та Великої палати Верховного Суду, обрання Судом неефективного способу захисту, який призвів до повторного порушення прав позивача.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проте, скаржником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що справа №380/26912/23 має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Крім того, позивач не зазначив, які саме висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи по суті, скаржник в загальному по тексту касаційної скарги перелічує постанови Верховного Суду, цитує уривки з них, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №380/26912/23.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Н.В. Коваленко
Судді:
А. І. Рибачук