23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №240/32607/23
провадження № К/990/37626/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
03 жовтня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у первинній редакції), пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII при обчисленні, йому, починаючи з 29 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати йому починаючи з 29 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року в сумі 2102,00 гривень;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у первинній редакції), пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII при обчисленні йому, починаючи з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати йому, починаючи з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, в тому числі одноразову грошову допомогу у разі звільнення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2021 року в сумі 2270,00 гривень;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у первинній редакції), пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII при обчисленні йому, починаючи з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928- IX на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати йому, починаючи з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року в сумі 2481,00 гривень;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у первинній редакції), пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII при обчисленні йому, починаючи з 01 січня 2023 року до 20 травня 2023 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати йому починаючи з 01 січня 2023 року до 20 травня 2023 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року в сумі 2684,00 гривень;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити йому недоплачені протягом 2020 - 2023 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку, основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 29 січня 2020 року по дату виплати заборгованих коштів.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 23 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 29 січня 2020 року по дату виплати заборгованих коштів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржив їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз аргументів касаційної скарги в сукупності з відображеними у судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обставин, передбачених пунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, з матеріалів касаційної скарги не встановлено.
Військове звання позивача та посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням на якій виник цей спір, не відносяться до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 240/32607/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська