22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №200/2980/24
адміністративне провадження №К/990/37790/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Олексій Олександрович, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №200/2980/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у не нарахуванні у невиплаті ОСОБА_1 суми винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в період з 23 березня 2020 року по 31 березня 2020 року та з 10 червня 2020 року по 19 червня 2020 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник підставою оскарження судових рішень вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зауважує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Не вказавши норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, скаржник, як наслідок, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
До того ж, за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
1) подати касаційну скаргу у новій редакції, в якій зазначити обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України та виняткових обставин передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України;
2) надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Олексій Олександрович, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №200/2980/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки - залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк,
Судді Верховного Суду