Провадження № 22-ц/803/9461/24 Справа № 211/3510/24 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
22 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 211/3510/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2024 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач він є студентом 1 курсу денної форми навчання у Національному університеті «Одеська юридична академія», термін навчання - з 01 вересня 2023 року по 01 липня 2025 року. Також він прийнятий на навчання до Військової кафедри «Національного авіаційного університету», термін навчання - 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2025 року. Власного заробітку він не має, оскільки навчається, наразі перебуває на утриманні матері. Відповідач у справі є батьком позивача, який добровільно не надає матеріальної допомоги на його утримання.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу, до закінчення ним навчання.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2024 року позовні вимоги навчання задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 30 травня 2024 року, але не більш ніж до досягнення повнолітньою дитиною двадцяти трьох років за умови продовження навчання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про змін рішення суду першої інстанції та зменшення розміру стягнутих з нього аліментів з 1/4 частини до 1/8 частини заробітку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з тим, що під час бойових дій він отримав вибухову травму, він перебував на лікуванні у зв'язку з чим не міг надати суду першої інстанції свої заперечення з приводу пред'явленого позову.
Зазначає, що від другого шлюбу він має двох неповнолітніх дітей, на утримання яких перераховує кошти.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, не врахувавши, що на його утриманні перебуває дружина та двоє дітей. А тому, аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно були б достатніми, зважаючи на потребу позивача та можливість їх сплачувати відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суд першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, 9-10).
ОСОБА_1 досяг повноліття, однак продовжує навчання та є студентом 1 курсу магістратури Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія» денної форми навчання за спеціальністю 081 «Право», термін навчання з 11 вересня 2023 року по 31 грудня 2024 року (а.с.15-17,25).
Крім того, ОСОБА_1 зарахований на кафедру військової підготовки Національного авіаційного університету ІV рівня акредитації за програмою підготовки офіцерів запасу на контрактній основі і навчається на 1 курсі, період навчання - з 01 вересня 2023 року до 31 серпня 2025 року (а.с.21,24).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач потребує матеріальної допомоги від своїх батьків, оскільки навчається та самостійного заробітку не має, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частки, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років за умови продовження навчання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на утримання свого повнолітнього сина, на період його навчання, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Разом з тим, із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), погодитись не можна з огляду на наступне.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналогічний висновок по застосуванню ст.199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
З матеріалів справи вбачається, що син відповідача навчається на І курсі магістратури Київського університету інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» на денній формі навчання за напрямом 081 «Право», терміном навчання до 31 грудня 2024 року.
Отже, повнолітній ОСОБА_3 продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних з навчанням (придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, вартості проїзду, одягу, взуття та іншого), позивач не надав.
Таким чином доводи позовної заяви в частині присудження аліментів в розмірі 1/4 частини, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме в такому розмірі, позивачем представлено не було.
Крім того, у відповідача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, що є підставою для зменшення стягнутого з нього на користь сина розміру аліментів.
Враховуючи, що син відповідача є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, враховуючи доводи апеляційної скарги, що у відповідача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, на утримання яких ним перераховуються кошти їх матері - дружині відповідача, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до її збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2024 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню, змінити, зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь та на утримання ОСОБА_1 з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2024 року.
Головуючий:
Судді: