22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №580/4873/24
адміністративне провадження № К/990/36561/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
14 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 08 листопада 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 08 листопада 2023 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошевої компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України. Надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення встановлених недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
31 травня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Дубком С.М. подано до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 123 КАС України повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу Черкаської міської ради задоволено. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
26 вересня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у цій справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз частини першої статті 328 КАС України дає підстави вважати, що відповідно до частини першої цієї статті до касаційного суду можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, судовий розгляд в якій закінчено (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, автор касаційної скарги просить переглянути у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, якою згідно із статтею 320 КАС України скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до цього ж суду.
Проте ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року постановлена не по суті справи, а є процесуальним рішенням, що фактично перешкоджає позивачу доступ до суду, наслідком чого унеможливлюється подальше провадження у цій справі.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не може бути предметом касаційного оскарження.
Аналогічний підхід викладений Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 02 травня 2024 року у справі № 640/15383/21, від 09 травня 2024 року у справі № 440/747/24, від 19 вересня 2024 року у справі №160/28313/23.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук О.В. Кашпур