Провадження № 22-ц/803/9354/24 Справа № 211/6872/23 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
22 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 211/6872/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М. Зубакової В.П.
секретар судового засідання Бортник В.А.
сторони
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В жовтні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Заяви б/н від 20 лютого 2018 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було збільшено до 48 000 грн. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим, станом на 17 жовтня 2023 року має заборгованість в розмірі 60 043,16 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 48 064,90 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 11 978,26 грн.
На підставі наведеного вище АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 043,16 грн та судового збору в розмірі 2 684 грн.
В грудні 2023 року до ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 20 лютого 2023 року, в період часу з 18:34 по 18:36 годин, невстановленою особою, двома транзакціями, було здійснено крадіжку грошових коштів з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 якою вона користувалася були списані грошові кошти у сумі 48 000 грн. та з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 у сумі 3 000 грн.
Вказане також підтверджується квитанцією до платіжної інструкції Р24А864837890І315178 на суму 48 000 грн та квитанцією до платіжної інструкції Р24А86484738Ш98910 на суму 3 000 грн.
Кошти з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що були вкрадені це кредитний ліміт встановлений банком (за кредитним договором б/н від 20 лютого 2018 року), тобто не належали ОСОБА_1
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області.
23 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст 185 КК України, номер кримінального провадження 12023041720000212.
01 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про несанкціонований доступ до її карткових рахунків і зняття з них готівки та просила банк повернути їй грошові кошти, провести розслідування, знайти винних осіб, пояснити чому саме та хто зняв її грошові кошти. Пояснити чому СМС-банкінг не працював, повідомити результати в письмовій формі на домашню адресу та електронну пошту про результати перевірок. Також повідомила, що з цього приводу написала заяву в поліцію. Відповідач відповіді не надав.
17 листопада 2023 року Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області надано відповідь на запит про хід кримінального провадження 12023041720000212. Згідно зазначеної відповіді під час досудового розслідування було проведено тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у АТ КБ «ПриватБанк». Під час огляду файлу «ір.xlsx», що містить інформацію про дату, час та ІР -адреси пристрою, з якого входили до мобільного банкінгу, встановлено, що 20 лютого 2023 року вхід до мобільного пристрою здійснювався через ір-адресу НОМЕР_3 . В ході досудового розслідування встановлено, що ір-адресу НОМЕР_3 відноситься до АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 наполягає на тому, що вона не вчиняла дій щодо списання/перерахунку коштів, та не вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків.
Крім того зауважує на тому, що їй також заподіяно моральну шкоду внаслідок безпідставного списання коштів з карткового рахунку посилаючись на те, що неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань та стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання останніх та членів його сім'ї та спричиняє їй не лише моральні страждання, а ще й необхідність звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу та емоційних затрат, що негативно впливає на здоров'я. В зв'язку з зазначеними подіями вона змушена була приймати додаткові ліки, нести додаткові витрати, що вплинуло на її емоційний та моральний стан.
Вважає, що згідно норм діючого законодавства України, на банк покладено обов'язок доведення, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, в противному випадку неправомірність списання коштів та транзакцій презюмується на користь користувача картки. Банк не забезпечив безпечність банківських операцій та переказу коштів, не бажає виконати вимоги закону та відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням вищевказаних незаконних операцій з її картковим рахунком, а навпаки нараховує відсотки.
На підставі наведеного вище ОСОБА_1 просила суд зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , до стану 0 гривень 00 коп, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року; списати нараховані у зв'язку з отриманням кредиту по картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій, відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , до стану 3 000 грн, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року. Крім того стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року в задоволенні первісного позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг задоволено частково.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 до стану 0 гривень 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року; списати нараховані у зв'язку з отриманням кредиту по картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій, відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , до стану 3 000 грн, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 1 073,60 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» та в частині задоволених зустрічних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі первісні позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та відмовити ОСОБА_1 в частині задоволених зустрічних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення з Банком кредитного договору та підписання Умов та правил, що є підтвердженням того, ОСОБА_2 була з ними обізнана.
Позивач надалі користується послугами відповідача та визнає факт користування платіжною карткою. Активація нею карток та користування картковим рахунком свідчать про укладення між сторонами кредитного договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування.
Зауважує на тому, що користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу Х Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені, такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц провадження № 61-31835св18 та від 10 квітня 2019 року справа № 524/3979/16-ц провадження № 61-20290св18
В ході досудового розслідування не встановлено винність в діях АТ КБ «ПриватБанку» щодо списаних коштів, ОСОБА_1 не визнано потерпілою, тому апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та необґрунтовано зобов'язав Банк відновити залишок на рахунку ОСОБА_1 та списати штрафи, пеню, відсотки. Також вважає, що з цих підстав суд першої інстанції неправомірно відмовив Банку у задоволенні позову до ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що Банк своїми діями жодним чином не сприяв списанню коштів з рахунків ОСОБА_1 . В ході досудового розслідування не встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою, не надано жодного доказу про те, що операції відбувадися поза волею ОСОБА_1 , тому відсутні підстав для стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Також зазначає, що ОСОБА_1 не доведено понесення нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Щербачов А.П. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Щербачова А.П., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових пояснень представника ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, якою надала згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в Анктеі-Заяві (а.с.19).
В довідці про отримання кредитних карток датою відкриття рахунку № НОМЕР_4 «КАРТКА УНІВЕРСАЛЬНА» зазначено 20 лютого 2018 року. Згодом, 23 грудня 2021 року відповідачу видано картку НОМЕР_5 , та 22 лютого 2023 року надано карту № НОМЕР_6 (а.с.17,18).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки старт карткового рахунку відбувся 20 лютого 2018 року, останній раз кредитний ліміт був встановлений в розмірі 48 000 грн 22 лютого 2023 року, та 01 червня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн (а.с.17).
На підтвердження факту встановлення кредитного ліміту та користування відповідачем кредитних коштів позивачем було надано розрахунок заборгованості (а.с.6-11), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідно до якого старт карткового рахунку відбувся 20 лютого 2018 року та виписку по рахункам за період з 20 лютого 2018 року по 20 жовтня 2023 року (а.с.12-16,17).
Також судом встановлено, що 20 лютого 2023 року, в період часу з 18:34 по 18:36 годин, двома транзакціями здійснено списання грошових коштів з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 якою користувалася ОСОБА_1 були списані грошові кошти у сумі 48 000 грн та з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 у сумі 3 000 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції Р24А864837890І315178 на суму 48 000 грн та квитанцією до платіжної інструкції Р24А86484738Ш98910 на суму 3 000 грн. (а.с.124-125).
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області.
23 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст 185 КК України, номер кримінального провадження 12023041720000212 ( а.с. 126-127).
01 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про несанкціонований доступ до її карткових рахунків і зняття з них готівки, просила: повернути їй грошові кошти, провести розслідування, знайти винних осіб, пояснити чому саме та хто зняв її грошові кошти. Пояснити чому СМС-банкінг не працював, повідомити результати в письмовій формі на домашню адресу та електронну пошту про результати перевірок. Також повідомила, що з цього приводу написала заяву в поліцію. Відповідач відповіді не надав (а.с.128-129).
17 листопада 2023 року Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області надано відповідь на запит про хід кримінального провадження 12023041720000212. Згідно зазначеної відповіді під час досудового розслідування було проведено тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у АТ КБ «Приватбанк». Під час огляду файлу «ір.xlsx», що містить інформацію про дату, час та ІР -адреси пристрою, з якого входили до мобільного банкінгу, встановлено, що 20 лютого 2023 року вхід до мобільного пристрою здійснювався через ір-адресу НОМЕР_3 . В ході досудового розслідування встановлено, що ір-адресу НОМЕР_3 відноситься до АДРЕСА_1 (а.с.130-132).
Пред'являючи позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що станом на 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 60 043,16 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 48 064,90 грн та заборгованості за простроченими відсотками - 11 978,26 грн.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 посилалася на те, що вказана заборгованість за кредитним договором утворилась у зв'язку з шахрайськими діями та пред'явила зустрічний позов до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів, суд першої інстанції виходив з того, що Банком не надано належних і достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , як володілець та користувач картки, своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та з того, що списання грошових коштів із карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не з її волі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. (ст. 1073 ЦК України)
Відповідно ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
Згідно з підпунктом 2.1.4.12.5 Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами у разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
Доводи апеляційної скарги свідчать про те, що, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, АТ КБ «Приватбанк» посилається на ненадання ОСОБА_1 доказів на підтвердження того факту, що ініціювання операцій, проведених 20 лютого 2023 року по перерахуванню коштів здійснювались не нею. Зокрема, посилався на неврахування судом першої інстанції обставин укладення договору, дійсності його умов, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, презумпцію правомірності правочину, а також коректністю вводу необхідних конфіденційних даних, відомих лише самому клієнту.
В той же час, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з зустрічним позовом, стверджувала, що у спірний період зазначені перекази були ініційовані не нею, та заперечувала розголошення інформації, яка б сприяла проведенню оспорюваних нею транзакцій.
Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, АТ КБ «Приватбанк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які би безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за платіжною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню номеру платіжної карти, CVV коду та терміну дії чи іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
При цьому слід зауважити, що АТ КБ «Приватбанк» не ініціював проведення службового розслідування за фактом шахрайський дій, в той час як органами слідства, під час досудового розслідування, було проведено тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у АТ КБ «ПриватБанк». Під час огляду файлу «ір.xlsx», що містить інформацію про дату, час та ІР -адреси пристрою, з якого входили до мобільного банкінгу, встановлено, що 20 лютого 2023 року вхід до мобільного пристрою здійснювався через ір-адресу НОМЕР_3 . В ході досудового розслідування встановлено, що ір-адресу НОМЕР_3 відноситься до АДРЕСА_1 .
Отже, колегія суддів доходить висновку про наявність факту порушення прав ОСОБА_1 , яка не мала наміру та волевиявлення на здійснення 20 лютого 2023 року будь-яких банківських операцій за своїм банківським рахунком, отримання кредитних коштів та їх використання, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла розголошенню особистих даних, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, третіх осіб на вчинення таких дій не уповноважував, після виявлення списання коштів з його рахунку відразу звернувся із заявою до поліції та повідомив банк.
При цьому, 20 лютого 2023 року зафіксовано зняття з рахунку позичальника кредитних коштів, сума яких у подальшому фактично стала підставою для здійснення відповідних нарахувань банком за кредитним договором та причиною списання заборгованості за таким.
Таким чином, зібрані у справі докази дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 своїми діями не сприяла здійсненню оспорюваних банківських операцій. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банку.
При цьому, належних доказів на спростування вищезазначених обставин та, навпаки, підтвердження списання банком цих коштів з відома власника рахунків, Банком не представлено.
Отже, встановивши порушення прав ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 до стану 0 гривень 00 коп, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року; списати нараховані у зв'язку з отриманням кредиту по картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісій, відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , до стану 3 000 грн, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20 лютого 2023 року.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, надано правильну оцінку наявним у справі доказам.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інтонації про наявність в даному випадку правових підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідача йому завдано моральних страждань.
Суд не встановив обставин, які б вказували на неправомірність рішень, дій або бездіяльності Банку, внаслідок яких ОСОБА_1 було заподіяно моральних страждань, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги Банку про необґрунтованість рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ОСОБА_1 не надано розрахунку витрат що підтверджують витрати адвоката, яка не брала участь у судовому засіданні, то слід зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2023 року, сторони погодили розмір винагороди у розмірі 10 000 грн.
Заяву про зменшення цих витрат Банк не подавав, хоча згідно із наявними у матеріалах справи доказами, був обізнаний про розгляд справи, отримував докази, понесених позивачкою витрат на отримання професійної правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачкою понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.
Водночас, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», пропорційно задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу, стягнуті оскаржуваним рішенням, підлягають зменшенню з 10 000 грн до 5 000 грн.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року змінити в частині стягнутого з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 розміру витрат на правову допомогу, зменшивши цей розмір з 10 000 грн до 5 000 (п'ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.
Головуючий:
Судді: