Провадження № 22-ц/803/8501/24 Справа № 180/75/24 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
22 жовтня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року, -
12.01.2024 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», в якому позивач просив визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах; стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків, у розмірі 135000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року позовну заяву адвоката Чепурнова Віталія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я задоволено частково.
Визнано недійсним договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 21 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 гривень, з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень та сплачений судовий збір 1211 грн.20 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 гривень.
23.07.2024 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Івановичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що сума відшкодування моральної шкоди, яка за рішенням суду відшкодовується громадянину підприємством внаслідок заподіянню шкоди його здоров'ю чи майну, не включається до оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню ПДВО та військовим збором.
Також звертає увагу, що суд безпідставно зменшив суму відшкодування витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 без урахування обсягу проведеної роботи.
31.07.2024 року від Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що АТ «Марганецький ГЗК» вже перерахувало на рахунок ОСОБА_1 моральну шкоду. Крім того, суд не прийняв до уваги, що відповідно до п.5 зазначеного договору при виконанні АТ «Марганецький ГЗК» усіх своїх зобов?язань моральна шкода, пов'язана з втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ "Марганецький ГЗК", вважається відшкодованою у повному обсязі.
Застосовуючи ст.233 ЦК України суд першої інстанції не встановив яка у позивача була тяжка обставина, та не встановив що правочин був вчинений у на вкрай невигідних умовах.
Крім того, визнаючи правочин недійсним суд першої інстанції не застосував реституцію.
07.10.2024 року до Дніпровського апеляційного суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чепурнов В.І., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи своєї апеляційної скарги підтримав, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
Представник Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» Фірсова С.В. доводи своєї апеляційної скарги підтримала, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції взагалі встановлені наступні обставини справи.
Згідно копії трудової книжки, виданої на ім'я позивача, він 04.04.1994 року прийнятий на роботу в цех технологічної диспетчеризації та зв'язку електромонтером СЦБ 4 р. АТ «Марганецький ГЗК»; в подальшому звільнений, у зв'язку з призовом на військову службу; 04.06.1996 року прийнятий на роботу до відповідача електромонтером, в подальшому переведений підземним електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання, підземним гірником очисного вибою, а 29.12.2001 звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію.
21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань, за основним діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень пе1-11 ст., Артроз ліктьових суглобів 1-11ст., ПФС 1-11 ст. та колінних суглобів 1 ст. НФС 1 ст., больовий синдром. Вертеброгенна цервікалгія з двох сторін, люмбоішалгія справа з стійким больовим , м'язово-тонічним синдромами на фоні ОХЗ. Порушення статико-динамічної функції хребта 1 ст. Двостороння хронічна нейросенсорна приглухуватість 1 ст. та за супутнім діагнозом гіпертонічна хвороба 2 стю ст.2, ризик 2, що підтверджується випискою медичної карти №А8443 хворого, виданою КП «Дніпропетровська обласні клінічна лікарня ім.Мечнікова'ДОР» 9.11.2022 року, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», на наступних умовах, зокрема:
1) ОСОБА_1 моральну шкоду від втрати здоров'я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «МарганецькийГЗК», оцінює в розмірі 12422,37 грн;
2) моральна шкода, яка завдана позивачу унаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», за цим договором відшкодовується одноразово.
Згідно пункту 4 вказаного вище договору, відповідач в строк до 25 листопада 2022 року сплачує ОСОБА_1 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 1,5 відсотка, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме: 10000,00 грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім'я у AT КБ «ОщадБанк».
У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконання відповідачем усіх своїх зобов'язань за цим договором моральна шкода, пов'язана з втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань позивача, внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», вважається відшкодованою у повному обсязі.
За змістом пунктів 6, 7 договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 21.11.2022 року, зокрема, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, відомо. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору. Сторони стверджують, що зміст цього договору їм зрозумілий, питань, які залишилися б нез'ясованими для них немає.
АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» було виплачено ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, на виконання умов вказаного вище договору від 21.11.2022, в сумі 10000 грн. та сплачені обов'язкові платежі.
За фактом виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 6.02.2023 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.
Відповідно до вказаного вище акту П-4 від 6.02.2023 року, встановлено наявність у позивача ряд професійних захворювань. Відповідно до п. 15 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання. Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології видобутку руди підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу. Згідно п.18 вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни 41 кг при нормі до 30 кг; робоча поза (вимушена) незручна до 61.2 % при нормі 25%; рівень пилу в 2,7 рази перевищує ПДК при нормативному значенні 2,0 мг/м3; рівень марганцю в 1,4 рази перевищує ПДК; рівень шуму 87 Дб (ПДУ 80 Дб) що на 7 Дб перевищує допустимий.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 6.04.2023 року серія 12ААА №127119, позивачу з 20 березня 2023 року первинно встановлено третю групу інвалідності, безстроково, та 65% втрати професійної працездатності.
Установлено, що позивач має численні захворювання, з 20 березня 2023 року йому було встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності.
У зв'язку із необхідністю лікування хвороб, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні профпатології КП «ДОКЛМ'ДОР» з 18.04.2022 по 26.04.2022, з 31.10.2022 по 9.11.2022.
Також ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Марганецька центральна міська лікарня» Марганецької міської ради з 17.11.2022 по 21.11.2022, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого.
Зі змісту вказаної вище виписки із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що причинами госпіталізації ОСОБА_1 були гіперточнічна хвороба 2 ст., ХОЗЛ 1 ст.(пневмосклероз, емфізема легень).
Отже, судом установлено, що у період укладення оспорюваного договору від 21 листопада 2022 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні із симптомами загострення численних хронічних професійних захворювань дихальної системи, гіпертонічної хвороби, мав погане загальне самопочуття, та потребував медичної допомоги, грошових коштів у зв'язку з лікуванням у стаціонарі, вживанням, зокрема, знеболювальних препаратів.
Крім того, на час укладення оспорюваного договору, позивач був звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію; у той же час група інвалідності, відсоток втрати працездатності йому визначені не були, що обмежувало позивача у отриманні коштів у зв'язку із втратою здоров'я.
Наведені обставини у сукупності із погіршенням стану здоров'я позивача, що супроводжувалось, зокрема, фізичним болем, нападами ускладнення дихання, запамороченнями, підвищенням тиску, призвели до важкого емоційного стану позивача, який пов'язаний із невизначеністю його положення у контексті неотримання доплат у зв'язку із втратою здоров'я, недостатністю коштів на лікування, необхідністю тривалого та вартісного лікування; викладене, враховуючи перебування на стаціонарному лікуванні, сформувало у позивача сильне душевне тривале хвилювання за власне здоров'я, за своє майбутнє та змусило позивача (під час перебування на стаціонарному лікуванні), під впливом тяжких для нього обставин, до укладення з відповідачем оспорюваного договору на вкрай невигідних для нього, позивача, умовах, оскільки 10000 грн. не є співмірними із глибиною, характером, тривалістю моральних страждань позивача через втрату здоров'я на виробництві, враховуючи, що у повній мірі здоров'я відповідача відновленню не підлягає.
Обумовивши у договорі значний перелік професійних захворювань позивача, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», відповідно до виписки медичної карти хворого, сума відшкодування моральної шкоди була вказана у несправедливому, вкрай невигідному для позивача розмірі 12422,37 грн, з якої підлягали відрахуванню податки та інші обов'язкові платежі.
Тобто, до виплати роботодавцем позивачу належало 10000 грн (п. 4 договору), що на день укладення оспорюваного договору становило 4,03 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10000,00 грн / 2481,00 грн), або 1,54 мінімальних заробітних плат в Україні (10000,00 грн / 6500,00 грн). Така сума моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості, а була лише тимчасовим вирішенням матеріальної складової проблем позивача, який потребував коштів на лікування хронічних захворювань, отриманих під час тривалого періоду роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК».
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що договір про відшкодування моральної шкоди від 21 листопада 2022 року був укладений між сторонами під впливом збігу тяжких для позивача обставини (які обґрунтовані вище, зокрема, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні через погіршення його здоров'я) і на вкрай невигідних умовах (занижений, несправедливий розмір моральної шкоди, що становив півтори мінімальних заробітних плат), суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», на підставі статті ч. 1 ст. 233 ЦК України.
Судом установлено, що відповідно до акту за формою П-4 від 6.02.2023 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у позивача встановлено наявність професійних захворювань.
Відповідно до п.15 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання.
Згідно п.17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології видобутку руди підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.
Згідно п. 18 вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни , робоча поза (вимушена) незручна , підвищені рівні пилу , марганцю, шуму.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 6.04.2023 року серія 12ААА №127119, позивачу з 20 березня 2023 року первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково та 65% втрати професійної працездатності.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я ОСОБА_1 , пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків в шкідливих умовах праці на підприємстві, у зв'язку з чим довідкою МСЕК позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність зміну повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000 грн, яка спричинена втратою здоров'я, отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових відносинах з відповідачем.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.
Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п'ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину . Відповідно до судової практики суд задовольняє позов про визнання такого правочину недійсним, якщо мають місце дві умови: 1) особа вчиняє правочин під впливом тяжкої для неї обставини, під якою розуміють важке майнове становище, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини і це може стосуватися як самої фізичної особи, так і членів її сім'ї; 2) умови правочину вкрай невигідні для цієї особи.
Проаналізувавши надані позивачем докази, суд вважає, що вищенаведені підстави застосування ст. 233 ЦК України, позивачем не доведені.
Як роз'яснив Пленум ВСУ у п.23 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Частиною першою ст. 233 ЦК України, передбачено, що правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини, це - правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Ті обставини, які позивач поклав в основу позову, як тяжкі обставини не були доведені належними та допустимими доказами та не відповідають дійсності.
До тяжких обставин відповідно до частини першої статті 233 ЦК України може бути віднесено тяжку хворобу особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загрозу втратити житло чи загрозу банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому слід мати на увазі, що тяжка обставина має бути саме для тієї особи, яка вчинила правочин.
Так позивачем у позові зазначено, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що він не може потрапити на МСЕК, і розуміючи, що саме від АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем 21 листопада 2022 року.
Але це ствердження позивача не відповідає дійсності.
Форму направлення на МСЕК оформлює лікар-куратор медзакладу, де лікується чи проживає пацієнт. Направлення передають до МСЕК на підставі наявності ознак інвалідності, закінчення попереднього терміна інвалідності чи необхідності продовження лікарняного.
Направлення на МСЕК заповнюється у формі № 088/о. Форма № 088/о заповнюється лікарем закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію.
Тобто для отримання направлення на МСЕК необхідно завершити повний курс лікування і у випадку наявності стійких порушень функцій організму, які призводять до порушення життєдіяльності буде надано направлення у формі № 088/о.
Отже, підприємство-відповідач по справі не мало жодного відношення ні до направлення позивача для проходження МСЕК, ні до встановлення відсотків втрати працездатності.
Крім того, позивачем не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Таким чином, матеріали цивільної справи не містять доказів для визнання договору від 21 листопада 2022 року недійсним на підставі ст.233 ЦК України.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Як встановлено по справі, Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» з метою відшкодування позивачу моральної шкоди перерахувало останньому в строк до 25.11.2022 року 10 000, 00 грн.
Відповідно до п.5 Договору про добровільне відшкодування моральної шкоди (а.с. 90), при виконанні АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» усіх своїх зобов'язань за цим договором, моральна шкода, пов'язана з втратою здоров'я, внаслідок виявлених захворювань фізичної особи колишнього працівника АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок роботи в шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», вважати відшкодованою у повному обсязі.
Законодавство України не передбачає право на повторне відшкодування моральної шкоди
При таких обставинах апеляційна скарга Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович не підлягає задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
За апеляційний перегляд справи відповідачем був сплачений судовий збір у розмірі 1950 грн. (а.с.156).
Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, сплачений судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепурнов Віталій Іванович залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190911) сплачений судовий збір у розмірі 1950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 22.10.2024 року.
Судді: