Провадження № 22-ц/803/8892/24 Справа № 199/158/24 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
22 жовтня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2024 року, -
У січні 2024року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви та до закінчення ним навчання, але не пізніше досягнення ним 23 років.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано згідно рішення суду. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в Дніпровському індустріальному фаховому коледжі, денна форма навчання, 3 курс. Дитина проживає разом із позивачем та перебуває на утриманні позивача (матері). Відповідач добровільно не надає кошти на утримання дитини відповідно до норм та розмірів, встановлених чинним законодавством.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття задоволено частково.
Вирішено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи проводити стягнення з 10 січня 2024року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Судові витрати (судовий збір) компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення її позову.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтовувалась тим, що вона не заперечує проти стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, проте вказує, що суд помилково розглянув позов про стягнення аліментів щодо неповнолітньої дитини, а не щодо повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, як про те було заявлено у позові.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що предметом даного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково дійшов висновків про розгляд позову про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та помилково застосував норми права, які стосуються стягнення аліментів на неповнолітню дитину, а не стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що призвело до порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 серпня 2005 року перебували у шлюбі, який було розірвано за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2012року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на утриманні позивача, що не оспорюється сторонами.
Згідно довідки № 22-15н/ч від 08січня 2024року, ОСОБА_3 навчається у Дніпровському індустріальному фаховому коледжі, денна форма навчання, 3 курс. Термін навчання з 01 вересня 2021року по 30 червня 2025року (а.с.7).
Відповідач ОСОБА_2 є також батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Батьки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягли домовленості щодо способу виконання батьком дитини його обов'язку утримувати дитину.
За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України-СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Таким чином, обов'язковими обставинами, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу та існування потреби у зв'язку з навчанням у матеріальній допомозі.
Тож підтверджені в судовому засіданні обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у Дніпровському індустріальному фаховому коледжі, денна форма навчання, 3 курс та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина.
Відповідач не надав суду доказів того, що його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти на утримання сина, який навчається.
Між тим, суд враховує наявність у відповідача на утриманні іншої малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим на утримання сина ОСОБА_3 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/6 частки доходу відповідача.
Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.
У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки доходу відповідача щомісячно на час навчання, але не пізніше досягнення ОСОБА_3 23 років, починаючи стягнення з 10 січня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі статті 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки доходу ОСОБА_2 , щомісячно на час навчання, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, починаючи стягнення з 10 січня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2024 року.
Судді: