Провадження № 22-ц/803/9166/24 Справа № 204/1988/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
22 жовтня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України про стягнення матеріальної шкоди,
- за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року,-
У квітні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення матеріальної шкоди, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням від 11.03.2021р. у справі ЄУН № 804/8909/16 Дніпропетровського окружного адміністративного суду його позов задоволено частково, визнано протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області при наданні ОСОБА_1 відповідей-довідок від 13.06.2016 №18-199 вих.16 і від 07.11.2016 № 18-265 вих.16 у частині зазначення надбавки за вислугу років у розмірі 40%, зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури у 2016 році.
Рішення оскаржувалося, 15.06.2021р. залишено без змін.
14.07.2021р. Дніпропетровською окружною прокуратурою йому видано нову інформацію за № 21-287вих21 із зазначенням правильної надбавки за вислугу років - 50% відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2015р. №1090 у редакції, яка діяла у 2016р. (замість 40%, вказаних у відповідях-довідках від 13.06.2016р. №18-199 вих.16 і від 07.11.2016р. № 18-265 вих.16).
Вказує, що у випадку, коли б органом прокуратури 13.06.2016р. у довідці № 18-199вих16 було б зазначено достовірну інформацію та правильно розраховано загальний розмір заробітної плати прокурора, то з 01.01.2016р. по 30.11.2020р. основний розмір пенсії позивача (без доплат, передбачених законодавством) повинен був становити 10055грн 18коп (11172,42?90%-10055,18), а не 9579грн 19коп, тому внаслідок протиправного діяння Держави України в особі органів прокуратури та самих органів прокуратури з 01.01.2016 по 30.11.2020р.р. кожного місяця позивачу виплачувався занижений розмір основної пенсії та кожного місяця не здійснювалася доплата в сумі 475грн 99коп, а загальна сума спричиненої внаслідок протиправного діяння шкоди за 59 місяців становить 28 083грн 41коп.
Орган ПФУ виконав свої обов?язки, нарахувавши та повністю виплативши позивачу розмір усієї пенсії (тобто факту саме недоплаченої суми пенсії з боку ПФУ немає) на підставі та в межах саме тієї недостовірної інформації, яка була надана органом прокуратури, тому позивач просить стягнути з відповідачів завдану йому матеріальну шкоду - упущену вигоду, в сумі 28 083грн 41коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення матеріальної шкоди, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 28 083 (двадцять вісім тисяч вісімдесят три) гривні 41 копійку компенсації матеріальної шкоди.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення матеріальної шкоди за період з 09 липня 2019 року по 30 листопада 2020р.
24.11.2023 року Державною казначейською службою України подано апеляційну скаргу, в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що між позивачем та органами Казначейства відсутні зобов'язальні або договірні правовідносини, відповідно до умов яких органи Казначейства мають зобов'язання сплатити упущену вигоду з державного бюджету.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 28083, 41 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
ОСОБА_1 - позивач, 02.09.2013 р. був звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.
13.06.2016 року та 07.11.2016 року позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з метою отримання довідки про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.
На звернення позивача 13.06.2016 року за № 18-199 вих.16 за підписом заступника прокурора області Черкашина Ю.О. та начальника відділу-головного бухгалтера Гіляки Р.Г., а також 07.11.2016 № 18-265 вих.16 за підписом першого заступника прокурора області Соскова Р.М. та начальника відділу-головного бухгалтера Гіляки Р.Г. ОСОБА_1 було надано відповіді-довідки про те, що позивач дійсно працював у прокуратурі Дніпропетровської області на посаді старшого прокурора відділу. Відповідна заробітна плата з 01.12.2015 згідно з постанов Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 31.05.2012 № 505, від 09.12.2015 № 1013 складається, зокрема, з: посадового окладу - 2083,00 грн., класного чину - 135,00 грн., вислуги років 40% - 887,20 грн., тощо. Усього: 10643,54 грн.
Позаяк на виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2015 № 1697-VII відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 № 1090, яка набрала чинності з 05.01.2016, затверджено новий Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури (далі - Порядок 1090), який діяв на час звернень позивача до прокуратури у 2016р, і згідно якого прокурорам, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад 1 рік - 10%, понад 3 роки - 15%, понад 5 років - 18%, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40%, понад 30 років - 45%, понад 35 років - 50% посадового окладу, то рішенням від 11.03.2021р. у справі ЄУН № 804/8909/16 Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області при наданні ОСОБА_1 відповідей-довідок від 13.06.2016 №18-199 вих.16 і від 07.11.2016 № 18-265 вих.16 у частині зазначення надбавки за вислугу років у розмірі 40%, зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури у 2016 році (а.с.18-25).
Рішення оскаржувалося, набрало законної сили, видано виконавчий лист (а.с.26-33).
Згідно довідки відділу опрацювання пенсійної документації Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України (а.с.40-43), позивачу з 01.01.2016 по 20.11.2020р. виплачувалася пенсія, розрахована на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 13.06.2016р. №18-199вих16.
14.07.2021р. Дніпропетровською окружною прокуратурою позивачу видано нову довідку за № 21-287вих21 із зазначенням правильної надбавки за вислугу років - 50% відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2015р. №1090 у редакції, яка діяла у 2016р. (а.с.35), замість 40% надбавки, вказаних у раніше виданих відповідях-довідках від 13.06.2016р. №18-199 вих.16 і від 07.11.2016р. № 18-265 вих.16, на підставі яких нараховувалася пенсія), а розрахунок та виплата пенсії позивача проводилися в меншому розмірі, через що позивачу недоплачено, за його розрахунком, в період з 01.01.2016 по 30.11.2020р.р. кожного місяця по 475грн 99коп, а всього за 59 місяців 28 083грн 41коп.
ОСОБА_1 пред'явив позов про стягнення упущеної вигоди, у тому числі на підставі положень ст.1173 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, вина Дніпропетровської обласної прокуратури у спричиненні позивачу збитків у частині недоотриманих доходів встановлена рішенням від 11.03.2021р. у справі ЄУН № 804/8909/16 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, і згідно розрахунку недоплаченої суми пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 30.11.2020р.р. кожного місяця по 475грн 99коп, всього недоплата за 59 місяців становить 28 083грн 41коп, і підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України у відповідності до ст.ст.22, 1173 ЦК України та ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи наведене, слід відмовити у стягненні суми шкоди з Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора за період, що не охоплений рішенням від 10.03.2022р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, а саме - з 09.07.2019 по 30.11.2020р.
Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем невірно заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України до органів прокуратури, оскільки належним відповідачем у даній справі є Держава Україна, і стягує заявлену по справі шкоду з Державного бюджету України.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Доводи апеляційної скарги спростовуються рішенням від 11.03.2021 року у справі ЄУН № 804/8909/16 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким визначена вина Дніпропетровської обласної прокуратури у спричиненні позивачу збитків у частині недоотриманих доходів.
Проте, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: