Справа № 640/17197/22 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
22 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, апелянт), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо обмеження виплати середнього заробітку на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві нарахувати та стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 51 105, 84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно позбавлено його середнього заробітку на підставі частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки вказане положення законодавства на позивача не розповсюджується з підстав перебування ним у складі добровольчого формування, а не на військовій службі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо обмеження виплати середнього заробітку ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 19 липня 2022 року № 661-0 «Про внесення змін у накази Головного управління ДПС у м. Києві» в частині внесення змін до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18 квітня 2022 року № 260-о «Про увільнення від роботи працівників Головного управління ДПС у м. Києві», що стосуються ОСОБА_1
Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 51 105, 84 грн.
Позиція суду мотивована тим, що положення частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України як станом на день прийняття наказу про увільнення позивача від роботи, так і станом на день прийняття наказу ГУ ДПС у м. Києві від 19липня 2022 року № 661-0 «Про внесення змін у накази Головного управління ДПС у м. Києві», не підлягали застосуванню до позивача, оскільки останній не є суб'єктом, визначеним у частині 3 статті 119 КЗпП України в жодній з редакції цього Кодексу.
В свою чергу, з огляду на встановлене, відсутність у наказі відповідача, яким увільнено позивача від роботи на період проходження служби у складі добровольчого формування, посилання на конкретну частину статті 119 КЗпП України, дає підстави вважати, що позивач отримує середній заробіток на підставі частини 1 статті 119 КЗпП України, оскільки інші частини не є релевантними до застосування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування до позивача частини 3 статті 119 КЗпП України, що позбавило позивача права на отримання середнього заробітку є протиправними.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ГУ ДПС у м. Києві, керуючись роз'ясненням НАДС як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, видало наказ про увільнення державних службовців, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, з метою належної фіксації відсутності їх на робочому місці; за ГУ ДПС у м. Києві, як за роботодавцем, під час прийняття рішення щодо збереження середнього заробітку, зберігається право на визначення достатності та повноти, наданих документів добровольцем, для підтвердження виконання обов'язків та завдань добровольця позивачем в його робочі дні згідно режиму роботи ГУ ДПС у м. Києві; довідка не містить підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час; довідку було складено 14 листопада 2022 року через значний проміжок часу після надання до ГУ ДПС у м. Києві довідки № 20/09 від 20 вересня 2022 року.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працює на посаді головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Позивачем на добровільній основі із командиром добровольчого формування №1 Чабанівської територіальної громади Фастівського району Київської області укладено Контракт від 14 березня 2022 року № 25 добровольця територіальної оборони добровольчого формування №1 Чабанівської територіальної громади Фастівського району Київської області (далі - Контракт). Контракт є строковим та укладається строком на три роки.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 18 квітня 2022 року № 260-о «Про увільнення від роботи працівників Головного управління ДПС у м. Києві» позивача увільнено від роботи на час проходження військової служби із збереженням займаної посади та середнього заробітку.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 19 липня 2022 року № 661-0 «Про внесення змін у накази Головного управління ДПС у м. Києві», у зв'язку з набранням чинності Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», вирішено внести зміни до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 18 квітня 2022 року №260-о «Про увільнення від роботи працівників Головного управління ДПС у м. Києві», а саме слова «із збереженням займаної посади та середньої заробітної плати» замінити словами «із збереженням міста роботи та займаної посади».
Враховуючи викладене, відповідач припинив нарахування середньої заробітної плати позивачу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб'єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначає Закон України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року за № 1702-IX (далі - Закон № 1702-IX).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1702-IX добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 1702-IX добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад.
Загальна кількість та місця розташування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 1702-IX визначено, що комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1702-IX на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з частиною 1 статті 119 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Отже зазначена норма законодавства пов'язує гарантії щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку працівнику з виконанням ним державних або громадських обов'язків.
Відповідно до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував громадський обов'язок як доброволець територіальної оборони з 19 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року у кількості 47 днів, що підтверджується довідкою №14/11 від 14 листопада 2022 року, яка є уточнюючою до довідки №20/09 від 20 вересня 2022 року (а.с.49).
Під час виконання позивачем громадського обов'язку, як добровольця територіальної оборони з добровольчим формуванням №1 Чабанівської територіальної громади Фастівського району Київської області, він фактично перебував у трудових відносинах із відповідачем і за ним зберігалось згідно з частиною першої статті 119 КЗпП України місце роботи та середній заробіток, який є фактичною компенсацією заробітної плати за час виконання працівником громадського обов'язку у робочий час.
З огляду на встановлені обставини, подією, з якою пов'язане збереження середньої заробітної плати позивачу, є виконання ним державних і громадських обов'язків у робочий час.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження відповідача щодо при рівняння членства позивача у складі добровольчого формування до проходження військової служби останнім, є помилковим.
Відповідно за змістом апеляційної скарги, відповідачем дані висновки не спростовано.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 160/1543/21, добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, оскільки в спірних правовідносинах позивач виконував державні і громадські обов'язки у робочий час у складі добровольчого формування №1 Чабанівської територіальної громади Фастівського району Київської області, а не проходив військову службу, у спірному періоді не приступав до виконання посадових обов'язків головного державного інспектора в Головному управлінні ДПС у м. Києві, у відповідача були відсутні підстави для обмеження виплати середнього заробітку ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, оскільки в межах спірних правовідносин на позивача не поширюється дія частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.
Заперечення апелянта щодо того, що довідка від 14 листопада 2022 року № 14/11 до довідки № 20/09 від 20 вересня 2022 року не містить підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час, спростовуються відомостями довідки, а саме у ній зазначено інформацію про те, що позивач був залучений до виконання завдань територіальної оборони у період з 19 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року в його робочі дні згідно режиму роботи відповідача у кількості 47 робочих днів (а.с.49).
Доводи відповідача про те, що довідку було складено 14 листопада 2022 року через значний проміжок часу після надання до Головного управління ДПС у м. Києві довідки № 20/09 від 20 вересня 2022 року правомірність її змісту не скасовують.
Крім того, довідка № 20/09 від 20 вересня 2022 року підтверджує факт залучення позивача до складу добровольчого формування №1 Чабанівської територіальної громади Фастівського району Київської області в цілому.
За змістом апеляційної скарги відповідач підтверджує обізнаність із тривалістю перебування позивача у складі добровольчого формування №1 Чабанівської територіальної громади Фастівського району Київської області (до 22 вересня 2022 року).
Вищенаведене спростовує твердження апелянта про те, що позивачем не надано документів, які в повній мірі підтверджують виконання обов'язків та завдань добровольця у його робочі дні за період з 19 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим і законним.
Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.