23 жовтня 2024 року м. Київ № 320/25878/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви від 24.06.2024):
- визнати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 грудня 2023 року №1280312434-2023-2 яким було відмовлено у перерахунку та виплаті належної щомісячної страхової виплати відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати, обчислюваної виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 на підставі даних відомості які зазначені в індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, з урахуванням виплачених сум неправомірним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату належної щомісячної страхової виплати з 10 жовтня 2023 року відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати, обчислюваної виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, згідно даних які зазначені в індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для здійснення позивачу перерахунку щомісячних страхових виплат Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно було врахувати відомості про заробітну плату (дохід) яку позивач отримував в ПрАТ «Краснодонвугілля» згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОК-5. Зазначає, що в Державному реєстрі про застраховану особу наявні дані починаючи не з 01.01.2011 - дати набуття чинності Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як вказує Відповідач - ГУ ПФУ в м. Києві, а з 1998 року, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5.
Як вказує позивач, враховуючи те, що страховий випадок стався до 2011 року, та у в Державному реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про заробітну плату, то розмір щомісячної страхової виплати мав бути розрахований на підставі відомостей які містяться в Державному реєстрі застрахованих осіб в установленому законом порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 01.07.2024 по справі №320/25878/24 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 01 липня 2024 року.
23 липня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
У встановлений судом строк, відповідачем відзиву на позов не подано.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 знаходився на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві, у зв'язку із реорганізацією Фонду, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач щомісячної страхової виплати, яка призначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
Згідно із довідкою МСЕК від 30.06.2022 серії АБ №0022377 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, втрата професійної працездатності 40%.
Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 13.10.2022 №80001/10033183/12 призначено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у розмірі 2600,00 грн.
Листом від 02.12.2022 №4675-2 Управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України у м. Києві повідомлено позивачу, згідно пункту 12 статті 42 Закону №1105 якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.
Зазначено, що про відсутність документів ПРАТ «Краснодонвугілля» повідомило Управління листом від 12.09.2022 №120922ю З огляду на вищезазначене, щомісячні страхові виплати призначені виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка станом на 30 червня 2022 року становила 6500,00 грн.
На відповідне звернення позивача про перерахунок щомісячної страхової виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 29.09.2023 №2600-0314-8/192586 повідомило, що для продовження страхових виплат необхідно подати заяву встановленого зразка разом із документами до уповноваженого органу управління через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування громадян (сервісний центр), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (portal.pfn.gov.ua) з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів.
10 жовтня 2023 рок ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою встановленого зразка про перерахунок страхової виплати у зв'язку із нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 грудня 2023 №1280312434-2023-2 відмовлено потерпілому ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у перерахунку страхової виплати згідно з пунктом 3 статті 34, пунктом 3 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (зі змінами), пункту 3.1 розділу III Постанови №11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» від 19.08.2018 (далі Постанова № 11).
Рішення вмотивоване відсутністю довідки про середню заробітну плату відповідно до Постанови № 1266, для визначення розміру середньомісячної заробітної плати, необхідна довідка про середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за період з 01.03.2008 по 28.02.2009, що передує даті настання страхового випадку, оскільки в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні дані починаючи з 01.01.2011-дати набуття чинності Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Отже, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час звернення позивача за перерахунком розміру страхових виплат) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно із частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 31 Закону № 1105-XIV визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі:
1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;
2) зміни складу сім'ї померлого.
Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.
Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.
Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.
Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1105-XIV середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески (частина дев'ята статті 36 Закону № 1105-XIV).
Згідно із частиною одинадцятою статті 36 Закону № 1105-XIV якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров'я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.
Перерахування сум страхових виплат проводиться відповідно до частини другої статті 31 цього Закону (частина чотирнадцята статті 36 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Частиною другою статті 37 Закону № 1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат (частина третя статті 37 Закону № 1105-XIV).
Згідно із частиною першою статті 38 Закону № 1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів (частина друга статті 38 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 41 Закону № 1105-XIV).
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (частина сьома статті 41 Закону № 1105-XIV).
Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1105-XIV:
цей Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року (пункт 1);
припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону (пункт 2);
до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України (пункт 3);
Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 5);
установити, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (пункт 6);
стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України (пункт 7);
особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 9).
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі Порядок № 11, положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах (абзац перший пункту 1.4 розділу І Порядку № 11).
Згідно із пунктом 1.6 розділу І Порядку № 11 середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та особам, які мають на це право, визначається згідно з пунктами 9, 10, 11, 12, 13, 14 статті 42 Закону та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (із змінами, далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1266).
Розділом ІІІ Порядку № 11 врегульовано призначення потерпілому одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати.
Одноразова допомога та щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку № 11 визначено перелік документів, які подаються для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати, зокрема: заява потерпілого про призначення страхових виплат (пункт 1); висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності (пункт 8); довідка про середню заробітну плату (дохід) у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб (підпункт 9).
Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. До справи додаються відомості про заробітну плату (дохід) потерпілого з Державного реєстру застрахованих осіб.
Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку № 11 визначено, що щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.
При цьому максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, на дату настання права на страхову виплату.
Згідно із підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку № 11 перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати, визначеної за останнім її коригуванням при проведенні перерахування відповідно до частини другої статті 37 Закону.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на проведення перерахунку.
Перерахований розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з дня зміни відсотка втрати професійної працездатності.
На внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», поширюється Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від 12.12.2018 № 27 (далі - Порядок № 27, положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 27 внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - постанова КМУ № 637).
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 27 страхові виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються робочим органом виконавчої дирекції Фонду або його відділенням за місцем фактичного проживання (перебування) за наявності документів, передбачених Порядком № 11, та копії довідки про взяття на облік і рішення Комісії.
Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред'явленні оригіналів.
Пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 27 визначено, що у разі відсутності довідки про середню заробітну плату (доход), копії трудової книжки або витягу з неї, а для страхових випадків, що настали до 11.10.2017 - довідки про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок), використовуються наявні відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр).
У разі відсутності в Реєстрі вищезазначених відомостей щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються відповідно до вимог Закону № 1105, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Після надходження необхідних документів сума страхових виплат підлягає перерахуванню (пункт 2.4 розділу ІІ Порядку № 27).
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі Порядок № 1266, положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Порядку № 1266 визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого пункту 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою.
Пунктом 31 Порядку № 1266 визначено, що середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком (пункт 33 Порядку № 1266).
Згідно з пунктом 1 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (далі Положення № 10-1), це Положення відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб (пункт 4 розділу І Положення № 10-1).
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення № 10-1 реєстр застрахованих осіб забезпечує:
облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;
накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Положення № 10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;
відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;
інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України);
інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.
Згідно із пунктом 6 розділу IV Положення № 10-1 відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою страхувальника, та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у десятиденний строк після узгодження результатів перевірки.
Відповідно до пункту 4 розділу V Положення № 10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку.
Інформація з Реєстру застрахованих осіб формується програмним способом за такими параметрами:
суб'єктом - застрахованою особою чи страхувальником (групою застрахованих осіб чи страхувальників) із зазначенням: для застрахованої особи - номера облікової картки та реєстраційного номера облікової картки платника податків; для страхувальника - коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків;
обсягом інформації - у повному обсязі чи за окремий період;
складом інформації - про участь особи у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні, джерела надходження відомостей щодо неї, набуття застрахованою особою права на отримання страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо;
призначенням інформації - для призначення пенсії, всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидії), виявлення фактів використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю та інших цілей, визначених Законом.
Згідно із пунктом 5 розділу V Положення № 10-1 відомості, що обробляються в Реєстрі застрахованих осіб, залежно від виду та обсягу можуть формуватись у формі таблиць, переліків, довідок тощо та надаватись листом Пенсійного фонду України або його територіального органу, оформленим відповідно до вимог діловодства.
Пунктом 6 розділу V Положення № 10-1 визначено, що інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, зокрема: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення; дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) - згідно з додатком 6 до цього Положення.
У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.
Судом встановлено, учасниками справи не заперечується, позивачу Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві у зв'язку з страховим випадком трудовим каліцтвом, що стався 11 березня 2009 року, під час перебування у трудових відносинах з ПАТ «Краснодонвугілля» та втратою професійної працездатності на 40 % з 30 червня 2022 року призначено щомісячну страхову виплату, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 30.06.2022.
З 01 січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону № 1105-XIV забезпечено Пенсійним фондом України та його органами.
Спірним у даній справі є правильність обчислення розміру щомісячної страхової виплати, виходячи з мінімальної заробітної плати, а не із середньої заробітної плати, обрахованої із заробітної плати позивача перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання. При цьому, право позивача на отримання щомісячної страхової виплати, відсоток втрати професійної працездатності сторонами не оспорюється, тому не входять до предмету доказування у справі.
Так, у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 грудня 2023 №1280312434-2023-2 відповідач, відмовляючи у перерахунку щомісячної страхової виплати зазначив, що для визначення розміру середньомісячної заробітної плати, необхідна довідка про середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за період з 01.03.2008 по 28.02.2009, що передує даті настання страхового випадку, оскільки в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні дані починаючи з 01.01.2011-дати набуття чинності Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В противагу, позивач вказує, що листом від 12 вересня 2022 року №120922, ПАТ «Краснодонвугілля» повідомило Фонд соціального страхування про неможливість надання довідки, у зв'язку із втратою контролю над потужностями ПАТ «Краснодонвугілля» внаслідок захоплення підприємства бойовиками так званої «лнр».
В той же час, Індивідуальні відомості про застраховану особу, форми ОК-5 за період з березня 2008 року по березень 2009 року містять відомості про заробітну плату (дохід) яку позивач отримував в ПрАТ «Краснодонвугілля» та відомості щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5 за період з березня 2008 року по березень 2009 року заробіток позивача на ПрАТ «Краснодонвугілля», з якого сплачено страхові внески становить: Березень 2008 року = 9495,00 грн., Квітень 2008 року = 9705,00 грн., Травень 2008 року - 9705,00 грн., Червень 2008 року = 9705,00 грн., Липень 2008 року = 9735,00 грн., Серпень 2008 року - 9735,00 грн., Вересень 2008 року = 9735,00 грн., Жовтень 2008 року = 10035,00 грн., Листопад 2008 року = 10035,00 грн., Грудень 2008 року = 10035,00 грн., Січень 2009 року = 10035,00 грн., Лютий 2009 року = 10035,00 грн., Березень 2009 року = 10035,00 грн.
Оцінюючи такі доводи сторін, суд зазначає наступне.
За правилом, закріпленим у частині першій статті 36 Закону № 1105-XIV, пункті 3.4.1 пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку № 11, пункті 2.3 розділу ІІ Порядку № 27 та пункті 31 Порядку № 1266, щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я та яка обчислюється з використанням даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тільки у разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб таких відомостей та неможливості їх отримання від роботодавця щомісячна страхова виплата потерпілому призначається відповідно до вимог Закону № 1105-XIV, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте дослідженням наданих в матеріали справи індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форми ОК-5) встановлено, що в Реєстрі наявні відомості про суму отриманого позивачем заробітку (доходу) за час роботи на ПрАТ «Краснодонвугілля» (код 32363486) за період з 01.03.2008-28.02.2009 включно, кількість днів трудових або цивільно-правових відносин та про сплату страхових внесків.
Відповідно до Положення 10-1 як довідка форми ОК-5, так і довідка форми ОК-7, є лише формами надання індивідуальних відомості про застраховану особу, що генеруються програмним забезпеченням залежно від виду та обсягу відомостей, що обробляються в Реєстрі застрахованих осіб.
Суд зауважує, що Порядками № 11, № 27, № 1266, якими врегульовано процедуру призначення щомісячних страхових виплат та обчислення середньої заробітної плати, не вимагається підтвердження даних з Реєстру застрахованих осіб про заробітну плату/доход потерпілого саме за формою ОК-7.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що призначення позивачу щомісячної страхової виплати, виходячи з мінімальної заробітної плати, без врахування відомостей з Реєстру застрахованих осіб про отриману позивачем заробітну плату (дохід) в ПрАТ «Краснодонвугілля» (код 32363486), суперечить визначеному чинним законодавством порядку призначення страхових виплат, а отже є протиправним.
Відповідно, сума щомісячних страхових виплат позивача підлягає перерахуванню на підставі відомостей про заробітну плату позивача, отриману ним за період роботи на в ПрАТ «Краснодонвугілля» (код 32363486), зазначених в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Зміст ч. 1 ст. 37 Закону № 1105 свідчить, що особа може звернутися з заявою для призначення (перерахунку) страхових виплат через веб-портал електронних послуг ПФУ України, так і подати заяву до ПФУ у формі паперового документа.
Також стаття 37 Закону № 1105 зобов'язує відповідний пенсійний орган прийняти рішення у формі постанови про призначення страхової виплати або про відмову в такому призначенні.
У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку страхової виплати позивачу, оформленої рішенням від 26 грудня №1280312434-2023-2, відтак, суд визнає вказаний індивідуальний акт протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на наведені вище правові норми, а також враховуючи протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 грудня №1280312434-2023-2, яким відмовлено у перерахунку позивачу страхової виплати, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок, нарахування та виплату належної щомісячної страхової виплати з 10 жовтня 2023 року відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати, обчислюваної виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, згідно даних які зазначені в індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, з урахуванням виплачених сум.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами нами не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, при звернення з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1940,00 грн, отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з двома позовними вимогами, проте, одна з яких є похідною, отже, враховуючи, що в прохальній частині позивачем заявлено основну та похідну вимогу немайнового характеру, ставка судового збору становить як за одну вимогу немайнового характеру 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень становить 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2023 №1280312434-2023-2.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок, нарахування та виплату належної щомісячної страхової виплати з 10 жовтня 2023 року відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати, обчислюваної виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, згідно даних які зазначені в індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.