про відмову у встановленні судового контролю
за виконанням рішення суду
22 жовтня 2024 року м. Київ № 320/7140/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
в с та н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 04.11.2022 № ВСЗ/9325;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 04.11.2022 № ВСЗ/9325, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладене у листі від 07.02.2023 №3522-1121/С-02/8-2600 щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсі ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ВСЗ/9325 від 04.11.2022, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ВСЗ/9325 від 04.11.2022, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплати за перерахованою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (однієї тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Після закінчення строку подання апеляційної скарги всім учасникам справи, рішення суду набрало законної сили 24.08.2023.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства, у якій позивач просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 320/7140/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом 10 днів з часу отримання ухвали суду про встановлення судового контролю подати звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 320/7140/23 в частині проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ВСЗ/9325 від 04.11.2022, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та проведення виплати за перерахованою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
- за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 320/7140/23 проведено перерахунок його пенсії.
Як зазначає позивач, під час вказаного перерахунку за відповідачем утворилася заборгованість по сплаті пенсії у розмірі 229693,04 грн, яка на даний час не сплачена.
Відтак, заявник стверджує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 320/7140/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не виконане у повному обсязі, а тому просить встановити судовий контроль за його виконанням.
Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви позивача з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Суд наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з вимогами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд звертає увагу позивача, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до визначення, наданого у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий виконавчий лист у справі № 320/7140/23.
Ухвалою суду від 05.12.2023 виправлено описку у виконавчому листі.
Водночас, суду не надано жодних доказів, що позивач звертався до виконавчої служби, та, відповідно, відсутня будь-яка інформація щодо ходу виконавчого провадження та вчинення органами державної виконавчої служби України всіх можливих дій щодо виконання судового рішення, які передбачені вимогами чинного законодавства.
Суд зауважує, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 382 Кодексу, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема, і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатись, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу в адміністративній справі № 320/7140/23 - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Шевченко А.В.