22 жовтня 2024 року № 320/40134/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, яка викладена в листі від 16.08.2023 №29/С-473, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, за захворюванням пов'язаним з проходженням служби в поліції відповідно до вимог статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та "Порядку і умов призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті, втрати працездатності поліцейського", затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4;
скасувати Висновок Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.07.2023 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановленою 2 групою інвалідності захворювання пов'язано з проходженням служби в поліції;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання, пов'язаних з проходженням служби в поліції, у розмірі 90- кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи Законом на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення на виплату грошової допомоги відповідно до вимог статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та "Порядку та умов призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті, втрати працездатності поліцейського" затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 року №4.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги. На переконання позивача, оскільки відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії причиною інвалідності є захворювання, а не поранення (контузія, травма або каліцтво), тому відсутні підстави для подання копій актів розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/40134/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив вказав про необґрунтованість доводів відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Наказом ГУНП в Київській області № 299 о/с від 30.10.2022 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, у якій просив провести виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивач отримав II групу інвалідності через захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції.
Листом від 16.08.2023 №29/с-473 відповідач повідомив позивача, що відповідно до підпункту 6 пункту 5 розділу III Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4 (зі змінами), у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає, зокрема, копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини травми поліцейського, зокрема про те, що вона не пов'язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. Пакет документів не відповідає чинному законодавству, оскільки не наданий акт розслідування нещасного випадку, що стався у 2017 році.
03.07.2023 відповідачем прийняло висновок, яким відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII).
Стаття 97 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається одноразова грошова допомога, яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави.
Пунктами 3 та 4 частини 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
- визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Частиною другою вказаної статті визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Вичерпні підстави, коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги поліцейському не здійснюються, передбачені у статті 101 Закону України № 580-VIII: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Доказів вчинення позивачем діянь (дій) визначених у статті 101 Закону України "Про Національну поліцію" матеріали справи не містять, що також не підтверджено і відповідачем у справі.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293 (надалі - Порядок №4 ) в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Преамбула цього Порядку передбачає, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).
У пункті 4 Розділу І Порядку № 4 визначені випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:
1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;+
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Згідно пункту 5 Розділу І Порядку № 4 ОГД не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону.
Положеннями статті 101 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
З викладеного вбачається, що підстави для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги встановлені Законом № 580-VIII, відсутні у висновку від 03.07.2023 про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено II групу інвалідності з 27.01.2021 - захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в поліції.
Таким чином позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не подано копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини травми поліцейського, зокрема про те, що вона не пов'язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 6 пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Виходячи із аналізу вказаних приписів, копії актів розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини, пов'язані саме із отриманням поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) та необхідні для того, щоб виключити отримання таких поранень саме в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Водночас, із Свідоцтва про хворобу № 689/Зв ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області" вбачається, що захворювання позивача, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
На підставі викладеного, ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області" дійшла висновку, що саме захворювання, а не поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язане з проходженням позивачем служби в поліції.
Так, суд зазначає, що відповідач в ході розгляду справи не надав суду доказів, що захворювання позивача є наслідком обставин, визначених статтею 101 Закону № 580-VIII.
Більше того, відповідачем не надано доказів, що позивач притягався до дисциплінарної відповідальності за учинення діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (надалі - Закон №2694) охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
За приписами статті 22 Закону №2694, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за №1346.
Згідно з пунктом 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (пункт 2.4. Порядку №1346).
Відповідно до пункту 3.5 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Отже, саме на керівника підрозділу покладено обов'язок щодо організації розслідування нещасного випадку.
На переконання суду, неналежне виконання обов'язків керівництвом позивача щодо не призначення розслідування нещасного випадку не може мати негативних наслідків для позивача, оскільки у останнього відсутні повноваження для самостійного проведення відповідного розслідування та складання відповідних актів за їх результатами.
Крім того, пунктом 2 розділу III Порядку №4 передбачено, що посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Вказані обставини є підставою для визнання протиправним та скасування висновку відповідача, яким відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням останньому II групи інвалідності.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а також, враховуючи наявність у позивача права на отримання такої допомоги, суд зазначає про необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути матеріали за заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293, з урахуванням висновків суду.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Також суд у цій справі враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Частиною 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, яка викладена в листі від 16.08.2023 №29/С-473, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, за захворюванням пов'язаним з проходженням служби в поліції відповідно до вимог статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та "Порядку і умов призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті, втрати працездатності поліцейського", затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4.
Визнати протиправним та скасувати Висновок Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.07.2023 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановленою 2 групою інвалідності захворювання пов'язано з проходженням служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області повторно розглянути матеріали за заявою ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.