23 жовтня 2024 року №320/25475/23
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ 44096797)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "Ф" від 27 лютого 2023 №0060540-2408-1027 про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) в сумі 58 714,50.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості), за податковий період 2022 рік на загальну суму 58714,50 грн. Вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки цим рішенням нараховано податок на будівлю, які є будівлею промислового призначення у розумінні підпункту «є» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України і не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказав, що позивач є виробником меблів. Належні йому на праві власності будівлі використовує для ведення власної господарської діяльності, а саме у виробництві меблів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 08.08.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується наступний об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, літ. «П», загальною площею 602,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються залежно від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості (п.п. 266.5.1 Податкового кодексу України), а об'єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018-2000 (п. 266.2 ПК України). Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 відповідно до якого органом, уповноваженим на ведення класифікатора визначено Державне підприємство «Державний науково дослідний інститут» автоматизованих систем у будівництві». Документом, підтверджуючим приналежність об'єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора. Позивач експертного висновку щодо приналежності об'єктів нерухомості до певного класу будівель до податкового органу не надавав, а також не звертався щодо проведення звірки по об'єктах нерухомості, які перебувають у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно. Доказів, які б свідчили про те, що позивач є сільськогосподарським виробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивачем не надано.
Крім цього наголошує, що сам факт заняття позивачем підприємницькою діяльністю, в якій використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, у зв'язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з метою додержання процесуальних строків, встановлених КАСУ у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 19.03.2024 №132-р/ка.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/25475/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №320/25475/23 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є офіційно зареєстрованим суб?єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем. дата державної реєстрації - 29.07.2005, номер запису: 23530000000006179.
Як платник податків та інших обов?язкових зборів ФОП ОСОБА_1 взята на облік 04.08.2005 за №1186, як платник єдиного внеску взяте на облік 01.08.2005 за №102629459.
Видами економічної діяльності позивача (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний), 32.30 Виробництво спортивних товарів, 16.23 Виробництво інших дерев?яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку, 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
Фактично ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за такими видами, як: 31.09 Виробництво інших меблів; 32.30 Виробництво спортивних товарів; 16.23 Виробництво інших дерев?яних будівельних конструкцій і столярних виробів.
Для виробництво меблів, дерев?яних будівельних конструкцій і столярних виробів, позивач має у своєму розпорядженні: компресор, фуговальний станок, реймусовий станок, пилораму, комбінований станок, станок деревообробний багатофункціональний, торцовку, настільний сверлільний станок, інвекторний дуговий зварювальний апарат, бензопилу, електропилу, генератор, шліфувальну машинку, пневмопістолет, реноватор, перфоратор, лобзік, рубанок ручний електричний, акумуляторний шуруповерт, акумуляторний гайковерт, циркулярну пилу, мотобур бензиновий, вібратор поверхневий, вібратор глибинний, БАДДІ.
Безпосередню виробничу діяльність із виготовлення меблів та інших столярних виробів позивач здійснює на території власного промислового об?єкта, обладнаного необхідними машинами, верстатами та устаткуванням.
Так, відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26 червня 2012 року ОСОБА_1 придбала майно у ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець прийняв у власність та сплатив обумовлено грошову суму за належне Продавцеві на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «П» площею 602,2 кв.м., розташовану по АДРЕСА_2 .
Згідно з п. 1.2. Згідно витягу з прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.06.2012 за №34554890, на земельній ділянці розташований склад із металу, обкладеного цеглою, загальною площею 602,2 кв.м.
Відповідно до п. 1.3. Договору Нежитлова будівля, що є предметом цього договору, розташована на земельній ділянці площею 0,1844 га, кадастровий номер 322155100:01:050:0002.
Вищезазначене, також підтверджується поданим позивачем до ГУ ДПС у Київській області повідомленням про об?єкти оподаткування та об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, форми 20-ОПП.
Згідно із технічним паспортом (інвентаризаційна справа) Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації об?єкт нежитлова будівля (склад площею 622,5 кв.м. висотою 2,9 м., об?ємом 18 куб. м.).
Згідно з «Експлікацією» внутрішніх площ до плану будівлі літера «П» приміщення загальною 598,6 кв.м. та 12.06 м. сплачує всі передбачені законодавством податки і збори.
Позивач звертає увагу суду, що податкова декларація платника єдиного податку - ФОП за 2022 рік, яка без зауважень була прийнята відповідачем, позивач вказав основний вид діяльності у звітних періодах згідно із КВЕД - 31.09 Виробництво інших меблів (основний), 32.30 Виробництво спортивних товарів, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Позивачем засобами поштового зв?язку було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 27 лютого 2023 №0060540-2408-1027 про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 58714,50грн.
Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із технічним паспортом (інвентаризаційна справа) Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації об?єкт нежитлова будівля (склад площею 622,5 кв.м. висотою 2,9 м., об?ємом 18 куб. м.).
Згідно з підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов?язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об?ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об?єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості». 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи • поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об?єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об?єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно із ч.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Зазначений вище висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2020 року в справі №820/3706/17.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються виробничою діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва у будівлях промисловості, віднесених до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 в справі № 140/2700/19.
З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належна йому на праві власності будівля використовується для ведення власного виробництва, що підтверджується наявністю в останньої власних технічних засобів, а також наявністю найманих працівників.
Водночас, у справі відсутні також докази, що позивач впродовж 2022 року використовував належний йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від власної господарської діяльності.
Доказів того, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду чи лізинг відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для їх скасування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції.
Враховуючи задоволення позову, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 27 лютого 2023 №0060540-2408-1027 про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) в сумі 58 714,50.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ 44096797).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоноженко М.А.