ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" жовтня 2024 р. справа № 300/2624/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2024 №091630018775, зобов'язання провести перерахунок пенсії із врахування підвищення її на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні», починаючи з 14.03.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення норм пенсійного законодавства протиправно винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії та підвищенні розміру пенсії на 20 відсотків, оскільки Згідно ст. 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» позивач з 14.03.2024 має пільги, а саме - розмір державної пенсії громадянам, які одержали статус особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає прийняте рішенням від 25.03.2024 №091630018775 про відмову у перерахунку пенсії правомірним, у зв'язку з тим, що місце проживання позивача зареєстровано у м. Івано-Франківськ, яке не відноситься до гірського населеного пункту.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази та заперечення проти них, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.03.2024 року звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої додано Посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту.
Згідно рішення виконавчого комітету Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 28.02.2024 №24 позивачу надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту (а.с. 5).
Відповідно до Посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії А №669144 від 13.03.2024 позивач проживає на території гірського населеного пункту (а.с. 6).
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області від 25.03.2024 №091630018775 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Відповідно до вказаного рішення позивачем надано посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії А №669144 від 13.03.2024, відповідно до записів трудової книжки позивач не працює. Згідно паспортних даних місце проживання позивача зареєстровано у м. Івано-Франківськ, яке не відноситься до гірського населеного пункту. (а.с. 7).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд установив наступне.
Щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії суд зазначає таке.
Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 №56/95-ВР (далі Закон № 56/95) встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.
До гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність (частина перша статті 1 Закону № 56/95).
Статтею 5 Закону № 56/95 визначено порядок визначення та надання громадянам статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського:
Статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
У разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.
Рішення виконавчого органу місцевої ради про відмову у наданні (припиненні) громадянинові статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно із частиною 2 статті 6 Закону № 56/95 розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, законодавством визначено право особи на збільшення розміру пенсії у разі якщо особа проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Підпунктом 3 пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що для встановлення до пенсії надбавок, підвищень, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною, допомог пред'являються такі документи: посвідчення або інший документ, що підтверджує проживання, роботу (навчання) особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»).
Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 28.02.2024 №24 позивачу надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту. Відповідно до Посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії А №669144 від 13.03.2024, виданим Шешорським старостинським округом, позивач проживає на території гірського населеного пункту.
Відтак, позивачу згідно вказаних документів, надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.
Таким чином, позивач має право на пільги, визначені статтею 6 Закону № 56/95 - на підвищення пенсії на 20 відсотків, звернулася з заявою про перерахунок пенсії у визначений Порядком № 3-1 спосіб, надавши всі документи, визначені Законом № 56/95 та Порядком №3-1.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Судом встановлено, що позивач 18.03.2024 звернувся із заявою про перерахунок пенсії, тому слід здійснити перерахунок пенсії з першого числа наступного місяця від дня подання ним заяви за перерахунком пенсії, тобто з 01.04.2024 року, а не як зазначено позивачем з 14.03.2024.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області від 25.03.2024 №091630018775 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання провести з 01.04.2024 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням підвищення її на 20 відсотків, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні». При цьому, у задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії з 14.03.2024 - слід відмовити з підстав, зазначених вище.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн. судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області від 25.03.2024 №091630018775 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 01.04.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням підвищення її на 20 відсотків, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, код в ЄДРПОУ - 22933548, вул. Саєнка Андрія, м. Фастів, Київська область, 08500.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.