ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" жовтня 2024 р. справа № 300/4283/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення від 11.10.2023 № 67, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №50/41-3410 від 31.07.2023, про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 ; визнати протиправним і скасувати протокольне рішення комісії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №67 від 11.10.2023 року, в частині проведення виплати належного виду грошового забезпечення стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, солдата ОСОБА_3 , опікуну дитини згідно заяви та наданих підтверджуючих документів до неї; зобов'язати відповідача здійснити виплату грошового забезпечення членам сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , нараховану з квітня 2023 року, батькам рівними частками, у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.04.2023 під час проходження військової служби на території Луганської області зник безвісти військовослужбовець - стрілець-радіотелефоніст ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином ОСОБА_1 . З метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявами від 01.05.2023 та від 30.05.2023, за результатами розгляду яких листом № 50/41-3410 від 31.07.2023 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про відсутність в позивача права на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , оскільки в ОСОБА_3 є неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача вважає протиправним таке рішення командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 50/41-3410 від 31.07.2023 про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , оскільки зниклий безвісти військовослужбовець ОСОБА_3 рішенням суду про позбавлення батьківських прав фактично позбавлений всіх прав та обов'язків щодо неповнолітньої дитини (окрім утримання дитини за рішенням суду) і в позбавлених батьківських правах не поновлений. Так, законний представник дитини ОСОБА_5 має право на отримання аліментів на утримання дитини із грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 в розмірі, встановленим судом шляхом примусового виконання рішення суду органами державної виконавчої служби, що і є виконанням позбавленого батьківських прав ОСОБА_3 обов'язку по утриманню дитини передбаченого частиною другої статті 166 Сімейного кодексу України. Окрім цього, представник позивача звернула увагу на порушення порядку прийняття рішення про виплату ОСОБА_5 як опікуну дитини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , оскільки таке рішення № 67 від 11.10.2023 прийнято комісією Військової частини НОМЕР_1 без участі командира Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 03.06.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та витребував у Військової частини НОМЕР_1 : докази направлення та вручення ОСОБА_1 рішення від 31.07.2023 № 50/41-3410 про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця; належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких відповідачем прийнято спірні рішення від 31.07.2023 № 50/41-3410 та від 11.10.2023 № 67.
17.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 № 50/41-2886 на позовну заяву, згідно якого представник відповідач заперечив проти позову. Так, представник відповідача зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , листом № 50/41-3410 від 31.07.2023 відмовлено позивачу у такій виплаті, оскільки в ОСОБА_3 є неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якої ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав на підставі рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2015. Представник відповідача звернув увагу на те, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку щодо утримання дитини, а відтак першочергове право на отримання грошового забезпечення в цій ситуації має законний представник неповнолітньої дитини, тобто її мати. Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» батьки військовослужбовців мають право на виплату грошового забезпечення у рівних частках лише за умови, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Зважаючи на те, що в ОСОБА_3 є неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , першочергове право на отримання грошового забезпечення має законний представник неповнолітньої дитини, тобто її мати - ОСОБА_5 . Так, за батьком, який позбавлений батьківських прав, зберігається обов'язок щодо забезпечення дитини. При цьому, нарахування на користь дитини аліментів також не впливає на законність спірного рішення. Що стосується доводів позивача про те, що командир Військової частини НОМЕР_1 не приймав рішення № 67 від 11.10.2023 про призначення виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , то представник відповідача зазначив, що таке протокольне рішення № 67 від 11.10.2023 затверджено особистим підписом тимчасово виконуючого обов'язків командира Військової частини НОМЕР_1 , повноваження якого підтверджуються наказом від 09.10.2023 № 296. Також у відзиві Військової частини НОМЕР_1 представник відповідача повідомив суд, що рішення командира військової частини НОМЕР_1 № 50/41-3410 від 31.07.2023, про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , отримано іншим представником позивача - адвокатом Бараном Василем Володимировичем у справі № 300/5676/123 через систему «Електронний суд» після його долучення до матеріалів справи разом із заявою військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про закриття провадження від 05.09.2023, а тому позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, що є підставою для залишення цього позову без розгляду (а.с. 36-66).
17.06.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 № 50/41-2885, до якого на виконання вимог ухвали від 03.06.2024 в частині витребування доказів, долучено копії матеріалів на підставі яких відповідачем прийнято рішення від 31.07.2023 № 50/41-3410 та від 11.10.2023 № 67 (а.с. 68-94).
Ухвалою від 26.07.2024 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині визнання протиправним та скасування рішення командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №50/41-3410 від 31.07.2023, про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначення причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом частині визнання протиправним та скасування рішення командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №50/41-3410 від 31.07.2023, про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
Згідно довідки про доставку електронного листа у справі № 300/4283/24, ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 26.07.2024 доставлено до електронного кабінету представника позивача 26.07.2024, однак недоліки позовної заяви в зазначений в ухвалі строк позивач не усунув, жодних заяв чи клопотань суду не надав.
Ухвалою від 03.09.2024 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині визнання протиправним та скасування рішення командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №50/41-3410 від 31.07.2023, про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , та продовжено розгляд справи № 300/4283/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині вимог про визнання протиправним і скасування протокольного рішення комісії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №67 від 11.10.2023 року, в частині проведення виплати належного виду грошового забезпечення стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, солдата ОСОБА_3 , опікуну дитини згідно заяви та наданих підтверджуючих документів до неї; зобов'язання відповідача здійснити виплату грошового забезпечення членам сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , нараховану з квітня 2023 року, батькам рівними частками, у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на посаді стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.
06.04.2023 під час проходження військової служби на території Луганської області ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням про зниклого безвісти за № 50/41-1325 від 10.04.2023.
ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.01.1978 (а.с. 71).
01.05.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою від 01.05.2023 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , до якої долучив копії: свідоцтва про народження; паспорта; довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2013 у справі № 341/1663/13-ц про розірвання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 у справі № 341/314/15-ц про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав (а.с. 9).
30.05.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою від 30.05.2023 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , до якої долучив: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, отриманих за І квартал 2023 року; довідку про те, що ОСОБА_3 зареєстрований і проживав з батьком та матір'ю, які були на його утриманні (а.с. 27).
За результатом розгляду заяв ОСОБА_1 від 01.05.2023 та від 30.05.2023 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , листом № 50/41-3410 від 31.07.2023 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність в нього права на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , оскільки в ОСОБА_3 є неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якої ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав на підставі рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2015. Відповідно до частини другої статті 166 Сімейного кодексу України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (а.с. 62-63).
03.08.2023 ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , звернулася із заявою від 03.08.2023 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , до якої долучила копії: свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; паспорта ОСОБА_4 ; картки платника податків ОСОБА_4 ; паспорта ОСОБА_4 ; довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ; паспорта ОСОБА_5 ; картки платника податків ОСОБА_5 (а.с. 82-90).
11.10.2023 на засіданні комісії щодо порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, прийнято рішення про проведення виплати належних видів грошового забезпечення стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) солдата ОСОБА_3 - опікуну дитини згідно заяви та наданих підтверджуючих документів до неї. Таке рішення оформлене у вигляді протоколу № 67 від 11.10.2023, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язків командира Військової частини НОМЕР_1 (зворотній бік а.с. 30, 31).
20.01.2024 представник позивача направила до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит від 20.10.2024, в якому просила надати інформацію про те, чи зверталися до Військової частини НОМЕР_1 інші особи, крім батьків ОСОБА_3 , про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , та надати інформацію хто та на яких підставах, з якого часу отримує грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 (а.с. 15).
Листом № 50/41/12-653 від 12.02.2024 «Щодо розгляду запиту» Військова частина НОМЕР_1 надала представнику позивача копії: заяви опікуна неповнолітньої дочки ОСОБА_4 від 03.08.2023; Протоколу засідання комісії щодо порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх від 11.10.2023 № 67; довідку про грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_3 за період з 01.04.2024 по 31.01.2024 (зворотній бік а.с. 29).
Вважаючи протиправним рішення командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №50/41-3410 від 31.07.2023, про відмову в виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , представник позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому з урахуванням ухвали від 03.09.2024 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, просить суд визнати протиправним і скасувати протокольне рішення комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 67 від 11.10.2023 року, в частині проведення виплати належного виду грошового забезпечення стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, солдата ОСОБА_3 , опікуну дитини згідно заяви та наданих підтверджуючих документів до неї; зобов'язати відповідача здійснити виплату грошового забезпечення членам сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , нараховану з квітня 2023 року, батькам рівними частками, у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
Релевантні джерела права у справі.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 цього Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
В силу вимог пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Грошове забезпечення військовослужбовців регламентоване статтею 9 Закону №2011-ХІІ:
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
2. До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
5. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Так, Порядком № 884 визначено:
2. У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
3. За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
5. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
6. Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
7. Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
8. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Суд виходить з таких мотивів при оцінці аргументів сторін та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Висновки суду:
Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 як батько має право на отримання грошового забезпечення свого сина - ОСОБА_3 , який зник безвісти під час проходження військової служби.
Представник відповідача заперечує наявність в позивача такого права на грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , оскільки право на таке грошове забезпечення наявне в неповнолітньої дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд звертає увагу на те, що абзацом третім частини шостої статтею 9 Закону №2011-ХІІ чітко визначено в кого із членів сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця є першочергове право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Так, грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином, до першої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця відноситься дружина (чоловік) такого військовослужбовця.
У разі відсутності дружини (чоловіка) військовослужбовця, виникає право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця в другої черги осіб: повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей, тоді виникає право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця в третьої черги осіб: батьків військовослужбовця.
Аналогічний порядок визначення першочергового права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та кола осіб, яким належить таке право, встановлений також пунктом 7 Порядку № 884.
При цьому, абзацом третім частини шостої статтею 9 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 7 Порядку № 884 чітко визначено дві обов'язкові умови, за яких в батьків військовослужбовця виникає право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця: такий військовослужбовець не перебуває у шлюбі (тобто, мова йде про відсутність осіб першої черги на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця); військовослужбовець не має дітей (тобто, мова йде про відсутність осіб другої черги на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця).
В спірному випадку судом встановлено, що ОСОБА_3 з 29.12.1999 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , в якому народились двоє дітей: син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такі обставини встановлені в рішенні Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2013 у справі № 341/1663/13-ц, яким розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а дітей: син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір'ю - ОСОБА_5 (а.с. 78-79).
З огляду на вищевказане рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2013 у справі № 341/1663/13-ц, в зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 відсутня дружина, оскільки він не перебуває у шлюбі.
Вказані обставини свідчать про відсутність осіб першої черги на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 .
Проте в зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 є дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що, окрім рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2013 у справі № 341/1663/13-ц, підтверджується також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 04.10.2006 (а.с. 83) та паспортом громадянина України № НОМЕР_5 від 08.09.2021 (а.с. 85).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак станом на час прийняття 11.10.2023 комісією щодо порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, Військової частини НОМЕР_1 оспореного рішення про проведення виплати належних видів грошового забезпечення, оформленого у вигляді протоколу № 67, дочці ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще не виповнилося 18-ти років, тобто вона була неповнолітньою.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Саме в частині другій вказаної Статті закріплено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці Європейського суду з прав людини. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії - принципи, оскільки вони ґрунтуються на положеннях Європейської конвенції з прав людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, і в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що в спірному випадку суд надає оцінку протокольному рішенню комісії Військової частини НОМЕР_1 за №67 від 11.10.2023, в частині проведення виплати належного виду грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , через призму закріплених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв з огляду на обставини, які існували саме на час прийняття вказаного рішення.
Зважаючи на те, що на час прийняття комісією Військової частини НОМЕР_1 протокольного рішення за №67 від 11.10.2023, дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була неповнолітньою, а тому в силу таких обставин входила до другої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час прийняття протокольного рішення за № 67 від 11.10.2023 мала першочергове право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 у порівнянні з позивачем, який, як батько зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , входить до третьої групи осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
При цьому, абзацом третім частини шостої статтею 9 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 7 Порядку № 884 чітко визначено дві обов'язкові умови, за яких в батьків військовослужбовця виникає право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця: такий військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має дітей.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно з частиною другою статті 14 Сімейного кодексу України якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Частиною першою статті 242 Цивільного кодексу України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час прийняття протокольного рішення за №67 від 11.10.2023 була неповнолітньою, виплата належних видів грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 призначена законному представнику неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме її матері - ОСОБА_5 .
Щодо доводів представника позивача, що ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав щодо дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд звертає увагу на таке.
Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначені статтею 166 Сімейного кодексу України.
Так, згідно статті 166 Сімейного кодексу України:
1. Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
3. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 у справі № 341/314/15-ц ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75-77).
Водночас, відповідно до частини другої статті 166 Сімейного кодексу України ОСОБА_3 після позбавлення батьківських прав не звільнений від обов'язку щодо утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно виконавчого листа від 17.02.2014 у справі № 341/15/14-ц (а.с. 50), не позбавляє права ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , а лише додатково підтверджує факт перебування неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 .
Щодо доводів представника позивача про те, що протокольне рішення № 67 від 11.10.2023 прийнято комісією Військової частини НОМЕР_1 без участі командира Військової частини НОМЕР_1 , то такі доводи не відповідають дійсності з огляду на таке.
11.10.2023 на засіданні комісії щодо порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, прийнято рішення про проведення виплати належних видів грошового забезпечення стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) солдата ОСОБА_3 - опікуну дитини згідно заяви та наданих підтверджуючих документів до неї. Таке рішення оформлене у вигляді протоколу № 67 від 11.10.2023, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язків командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 (зворотній бік а.с. 30, 31).
В підтвердження повноважень ОСОБА_8 на тимчасове виконання обов'язків командира Військової частини НОМЕР_1 на час прийняття протоколу № 67 від 11.10.2023, представник відповідача надав суду копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за № 296 від 09.10.2023 про щорічну відпустку командира Військової частини НОМЕР_1 в період з 10.10.2023 по 26.10.2023 та покладення тимчасове виконання обов'язків командира Військової частини НОМЕР_1 на першого заступника командира частини - начальника штабу ОСОБА_9 (а.с. 51).
Таким чином, рішення комісії щодо порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, прийнято рішення про проведення виплати належних видів грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 оформлене у вигляді протоколу № 67 від 11.10.2023, затверджене особою, якій надано повноваження з тимчасово виконання обов'язків командира Військової частини НОМЕР_1 .
Окрему увагу суд звертає на наявність в позивача можливості оспорити рішення відповідача за № 67 від 11.10.2023 про призначення законному представнику неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме її матері - ОСОБА_5 , виплати належних видів грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , яке за своєю суттю є актом індивідуальної дії.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушення права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Водночас індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частин першої статті 4 КАС України).
З огляду на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки та властивості нормативно-правового й індивідуального актів, оспорене рішення за № 67 від 11.10.2023 про призначення грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий суб'єктом владних повноважень, не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо конкретної особи та спрямований на виникнення конкретних правовідносин щодо призначення грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 його неповнолітній дочці.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію, згідно з якою право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 та 12 червня 2018 року у справах № 800/489/17 та № 800/587/17 відповідно, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 9 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18).
При цьому законодавчі обмеження щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними поставленій меті
В спірному випадку ОСОБА_1 не є учасником (суб'єктом) правовідносин щодо призначення грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 неповнолітній дочці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення за № 67 від 11.10.2023, тому таке рішення за № 67 від 11.10.2023 не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом в частині вимог про визнання протиправним і скасування протокольного рішення комісії військової частини НОМЕР_1 за № 67 від 11.10.2023, в частині проведення виплати належного виду грошового забезпечення стрільця-радіотелефоніста ІНФОРМАЦІЯ_5 (з охорони об'єкта №58) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з охорони та оборони об'єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, солдата ОСОБА_3 , опікуну дитини згідно заяви та наданих підтверджуючих документів до неї.
Таким чином, відповідач у спірних відносинах діяв правомірно, тобто з дотриманням критеріїв, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення від 11.10.2023 № 67, зобов'язання до вчинення дій.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору. Відповідачем не понесено судових витрат у справі.
З огляду на відмову в позові, судові витрати по сплаті судового збору поклаються на позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення від 11.10.2023 № 67, зобов'язання до вчинення дій.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ідентифікаційний код - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.