ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" жовтня 2024 р. справа № 300/7689/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.11.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії та зобов'язання здійснити з 05.07.2023 виплату основного розміру грошового забезпечення в розмірі 67 % з врахуванням щомісячної доплати в розмірі 2 000 гривень.
13.11.2023 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звільнений зі служби в поліції через хворобу згідно підпункту 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідач на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі за № 300/3102/22 призначив йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", пенсія за вислугу років призначається в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. На момент звільнення з служби в поліції та призначення позивачу пенсії за вислугу років стаж його служби становив 24 роки 10 місяців 10 днів, відповідно розмір пенсії повинен становити 67 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Однак, відповідач протиправно призначив пенсію в розмірі 62 % грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів, викладених у відзиві.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківські області від 29.06.2016 за № 207 о/с з 29.06.2016 звільнений зі служби в поліції за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Відповідно до вказаного наказу за № 207 о/с від 29.06.2016 вислуга років позивача станом на день звільнення складала: у календарному обчисленні - 21 рік 10 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 10 місяців 10 днів.
З жовтня 2016 року позивач отримує пенсію по інвалідності від захворювання, яке пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі за № 300/3102/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 5 липня 2022 року.
На виконання вказаного судового рішення відповідач перевів позивача на пенсію за вислугу років та здійснив її перерахунок в розмірі 62 відсотки грошового забезпечення за 24 роки вислуги.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.07.2023 про проведення перерахунку пенсії з врахуванням повного відсоткового значення грошового забезпечення відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідач, листом від 01.08.2023, повідомив позивача про те, що його переведено на пенсію за вислугу років та здійснено перерахунок його пенсії в розмірі 62 відсотки грошового забезпечення за 24 роки вислуги. Зобов'язань щодо включення 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в Національній поліції на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області покладено не було.
Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Предметом даного адміністративного позову є правомірність наявності у позивача підстав для призначення йому пенсії за вислугу років в розмірі 67 % грошового забезпечення на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розрахунку 55 % грошового забезпечення, як особа, що має 20 років вислуги та звільнений через хворобу та додаткових 12 % відповідних сум грошового забезпечення за 4 роки вислуги понад 20 років.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в поліції) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» за № 2123-ІХ від 15.03.2022 у Законі України «Про Національну поліцію», у статті 77: у частині першій: у пункті 2 слова «через хворобу» замінити словами «за станом здоров'я (через хворобу)» (пункт 1 розділу І Закону).
Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» установлено, що пункт 1 розділу I цього Закону діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
Суд встановив, що наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківські області від 29.06.2016 за № 207 о/с з 29.06.2016 позивач звільнений зі служби в поліції за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). На даний час наказ про звільнення позивача зі служби в поліції є чинним, спори з приводу скасування вказаного наказу відсутні.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та вказані норми права, суд зазначає, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підставою для призначення відповідачем пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
При цьому суд зазначає, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями стосовно контролю за органами Національної поліції на предмет перевірки обставин з приводу наявності правових підстав для звільнення працівників поліції.
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 55 % грошового забезпечення, як особі, що має 20 років вислуги та звільнений через хворобу та додаткових 12 % за кожний рік вислуги понад 20 років (4 роки х 3 %), що становить розмір пенсії 67 % відповідних сум грошового забезпечення.
Як наслідок, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині врахування щомісячної доплати в розмірі 2 000 гривень задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, так як відсутні підстави вважати, що виплата 2 000 гривень буде припинена відповідачем на виконання даного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні пенсії за вислугу років в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) встановити та виплатити з 05.07.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.