про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
23 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/6667/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та скасування наказі, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 під час мобілізації заброньованого у встановленому законом порядку; 2) визнати протиправним та скасувати наказ (мобілізаційне розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" в частині ОСОБА_1 , яким його було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період; 3) визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої службової/посадової особи Військової частини НОМЕР_1 (командира, його заступника, тощо) про призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов'язків за посадою.
Разом з позовом представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України "Про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ".
Необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову представник позивача аргументує тим, що позивач був незаконно призваний на військову службу під час мобілізації та наразі перебуває в навчальному центрі Військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що якщо позивача буде призвано на військову службу, то він автоматично втратить статус військовозобов'язаної особи і набуде статус військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки про його бронювання вже не буде підставою для звільнення з військової служби, що унеможливить виконання рішення суду.
Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заявлене представником ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
В якості заходу забезпечення даного адміністративного позову представник позивача просить суд заборонити відповідачам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову представник позивача наголошує на тому, що не застосування такого істотно ускладнить виконання рішення суду, оскільки після призову на військову службу позивач набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що виключає право на відстрочку у зв'язку з бронюванням.
Поряд з цим, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 " та наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини та приступлення до виконання службових обов'язків за посадою.
При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що 07 - 08 жовтня 2024 року він був незаконно мобілізований відповідачем 1 та зарахований відповідачем 2 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці в день відправлення у військову частину з відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, оскільки станом на день подання заяви про забезпечення позову позивач вже був зарахований до складу військової частини, що ним визнається, та відповідно, набув статусу військовослужбовця і почав проходження військової служби, то вказана обставина унеможливлює забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо його призову, так як питання призову позивача на військову службу вже були реалізовані.
На думку суду, звернувшись з адміністративним позовом позивач реалізував своє право на судовий захист. В свою чергу наразі суд не може встановити наявність очевидних ознак протиправності дій/рішень відповідачів, оскільки вказана обставина підлягає встановленню на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених представником позивача на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін