23 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5976/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд. 3, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), яким просить суд:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №072050013724 від 26 березня 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19 березня 2024 року.
2. 3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19 березня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 17 липня 1979 року по 31 липня 2000 року на посаді в'язальниці Закритого акціонерного товариства «Едельвейс» та з 01 серпня 2000 року по 18 листопада 2008 року на посаді швачки у товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 19.03.2024 року вона звернулася до відповідача 1, із заявою про призначення пенсії за віком, однак у задоволенні такої було відмовлено з огляду на недостатність страхового стажу. Так, до стажу не було зараховано період роботи з 17 липня 1979 року по 31 липня 2000 року згідно з довідкою від 01 лютого 2924 року за №72 та з 01 серпня 2000 року по 18 листопада 2008 року відповідно до довідки від 06.02.2024 року №3, оскільки у довідці №72 та доданих до довідки №3 наказів, на прийняття та звільнення, вказано ім'я « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Вказане рішення відповідача 2, позивач вважає протиправним, оскільки основним документом що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу уточнюючими довідками, первинними документами, виникає виключно у випадку відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній.
Позивач наголошує на тому, що нею дотримано усіх вимог законодавства, натомість відповідачем 2 протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи, що призвело до зменшення наявного сукупного страхового стажу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
20 вересня 2024 року до суду від відповідача 1 надійшли матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1
30 вересня 2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Розглянувши документи подані для призначення пенсії позивача відповідачем 2 (структурним підрозділом, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 15 років 7 місяців 19 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. До стажу роботи не враховано періоди роботи з 17.07.1979р. по 31.07.2000р. згідно довідки від 01.02.2024р. №72, та з 01.08.2000р. по 18.11.2008р. згідно довідки від 06.02.2024р. №3, оскільки ім'я у довідках та наказах про прийняття та звільнення зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік, який необхідний позивачці для призначення пенсії відповідачем 2 прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.
02 жовтня 2024 року до суду від відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 2 позов не визнає, заперечує проти задоволення такого та зазначає, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, Головним управлінням розраховано страховий стаж, який склав 15 років 7 місяців 19 днів. До страхового стажу позивача органом пенсійного фонду України не зараховано зокрема: період роботи з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року згідно довідки від 01.02.2024 №72 та з 01.08.2000 року по 18.11.2008 року згідно довідки від 06.02.2024 №3, оскільки зазначене в довідці №72 та доданих до довідки №3 наказів про прийняття та звільнення ім'я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважаємо, що в діях відповідача 2 не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства. Таким чином відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком - не менше 31 року.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали відмовної пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою в якій вона просила призначити їй пенсію за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернівецькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.03.2024 року №о/р НОМЕР_2 .
Відповідно до цього рішення позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи враховано періоди роботи з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року згідно з довідкою від 01.02.2024 року №72, виданою архівним відділом Мукачівської міської ради, та з 01.08.2000 року по 18.11.2008 року відповідно до довідки від 06.02.2024р. №3, виданою ТОВ «Едельвейс-Лего», оскільки ім'я у довідках та наказах про прийняття та звільнення зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону №1058-IV.
Так, згідно з ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч 2 ст.56 Закону №1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №588/647/17.
На підтвердження спірних періодів роботи позивачем долучено довідку №72 від 01 лютого 2024 року за період роботи з 17 липня 1979 року по 31 липня 2000 року на посаді в'язальниці у закритому акціонерному товаристві «Едельвейс», та довідку №3 від 06.02.2024 року за період роботи з 01 серпня 2000 року по 18 листопада 2008 року на посаді швачки у товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего.
З довідки №72 від 01 лютого 2024 року, вбачається трудова діяльність позивачки у закритому акціонерному товаристві «Едельвейс» у період роботи з 17 липня 1979 року по 31 липня 2000 року на посаді в'язальниці.
З довідки №3 від 06 лютого 2024 року, вбачається трудова діяльність позивачки у закритому акціонерному товаристві «Едельвейс» у період роботи з 01 серпня 2000 року по 18 листопада 2008 року на посаді швачки.
Разом з тим, відповідачем - 2 не здійснено аналіз вказаних довідок на відповідність виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі у ЗАТ «Едельвейс» та ТОВ «Едельвейс-Лего».
Натомість, відмовляючи у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, відповідач 2 покликається на наявність формальних підстав, а саме вказує на розбіжність оскільки зазначене у довідці №72 та доданих до довідки №3 наказів про прийняття та звільнення ім'я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача 2 щодо не зарахування стажу лише з формальних підстав, є протиправними.
Слід зазначити, що суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Таким чином, на переконання суду, спірне у даній справі рішення про відмову у призначенні пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправним.
Тому суд вважає оскаржене рішення №о/р НОМЕР_3 від 26.03.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а період роботи з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року на посаді в'язальниці у закритому акціонерному товаристві «Едельвейс», згідно з довідкою від 01.02.2024 року №72, та з 01.08.2000 року по 18.11.2008 року на посаді швачки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего», відповідно до довідки від 06.02.2024р. №3, підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , для встановлення права на пенсію за віком.
Щодо наступної позовної вимоги зобов'язального характеру про призначення пенсії, то суд враховує те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону від 09.07.2003 №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , 23.01.2024 року виповнилося 60 років, тому мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу має становити 31 років.
Так, в оскаржуваному рішенні органами Пенсійного фонду України було підтверджено страховий стаж позивача в 15 років 7 місяців 19 днів.
При цьому, враховуючи, що в межах вирішення даного спору зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає також і протиправно не врахований період трудової діяльності ОСОБА_1 на закритому акціонерному товаристві «Едельвейс» з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року та товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего» у період роботи 01.08.2000 року по 18.11.2008 року, тому суд виходячи із простого математичного обрахунку шляхом додавання доходить висновку, що сумарний страховий стаж позивача в цьому випадку досягає необхідний 31 рік.
Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
В даному випадку враховуючи протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії та беручи до уваги те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, який і має здійснити відповідний повторний розрахунок страхового стажу позивача із урахуванням періоду її роботи на закритому акціонерному товаристві «Едельвейс» з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року та період роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего» у період роботи з 01.08.2000 року по 18.11.2008 року, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період її трудової діяльності з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року на закритому акціонерному товаристві «Едельвейс» та період її трудової діяльності з 01.08.2000 року по 18.11.2008 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего» та повторно вирішити питання щодо призначення останній пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.
Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, яким безпосередньо приймалося оскаржуване рішення.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень (тобто задоволена основна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором), тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд. 3, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.03.2024 року №о/р 072050013724 від 26 березня 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її трудової діяльності з 17.07.1979 року по 31.07.2000 року на закритому акціонерному товаристві «Едельвейс» та період її трудової діяльності з 01.08.2000 року по 18.11.2008 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-Лего» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд. 3, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ 40329345) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич