23 жовтня 2024 рокуСправа №160/8298/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним зменшення відсотку обчислення основного розміру пенсії з 70 відсотків, зафіксованого на момент призначення пенсії до 60 відсотків при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №160/3048/23 Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час перерахунку раніше призначеної пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з 01 листопада 2022 року розрахунок та виплату основного розміру пенсії державного службовця за довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця (довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадових оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.11.2022 № 17.2-66/86 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям (за будь які 60 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01.11.2017 по 31.10.2022 від 01.11.2022 року № 17.2-66/87, виданими Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області, виходячи із 70 відсотків заробітної плати.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач з 29.05.2013 року, перебуває на посаді державної служби та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування». 10.09.2014 року подала заяву про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на виконання вказаної заяви було здійснено переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», виходячи із розрахунку 70 відсотків від сум заробітної плати та доходів державного службовця, з яких роботодавцем сплачено Єдиний соціальний внесок. Також позивач зазначає, що 31.10.2022 її було звільнено, після чого 01.11.2022 вона звернулася до відповідача із заявою, зареєстрованою за №16855 про перерахунок пенсії за нормами Закону № 889. За результатами розгляду заяви від 01.11.2022 відповідачем було прийнято рішення від 09.11.2022 № 91202015300, яким їй було відмовлено в переведенні на пенсію за нормами Закону № 889. Позивач оскаржила вказане рішення в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного суду від 30.06.2023 по справі №160/3048/23 відповідача було зобов'язано повторно розглянути заяву від 01.11.2022, що була зареєстрованою за №16855 згідно наданих документів та з урахуванням висновків суду. На виконання рішення суду від 30.06.2023 по справі №160/3048/23, відповідачем здійснено перерахунок пенсії на виконання заяви від 01.11.2022 з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати, при цьому в розрахунку зменшено відсоток від середньомісячного заробітку застосовано та його застосовано у розмірі 60% замість 70%, які були визначені на дату призначення (01.09.2014), на момент набуття позивачем права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу». Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 10.04.2024 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
30 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 10.09.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 по справі №160/3048/23 Головне управління було зобов'язано повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2022, що була зареєстрованою за №16855 згідно наданих документів та з урахуванням висновків суду. На виконання рішення суду від 30.06.2023 по справі №160/3048/23, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії згідно заяви від 01.11.2022 з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати. При розрахунку пенсії застосовано відсоток від середньомісячного заробітку у розмірі 60%. Також відповідач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності 01.05.2016 року, Закону №889-VIII, положення Закону№3723-ХП втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII). Враховуючи зазначене, на виконання судового рішення від 30.06.2023 по справі №160/3048/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву позивача від 01.11.2022 та проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсійної виплати з 01.11.2022 складає 10657,66 грн (17762,76 грн (середньомісячний заробіток для обчислення) х 60%). Відповідач вважає, що перерахунок пенсії позивача був проведений з дотриманням чинного законодавства, так як статтею 90 Закону № 889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. Між тим, як Закон № 889-VIII, так і Закон №1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця.
Також на виконання ухвали суду від 05.04.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із відзивом надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Також, 30 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій позивач не погоджується із доводами викладеними відповідачем у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.05.2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02 вересня 2014 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2015 року по справі №203/2491/15-а (2-а/0203/65/2015) позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо неврахування при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 «інших виплат», з яких нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01 вересня 2014 року нарахування та виплату пенсії у розмірі 70% суми заробітної плати, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням «Інших виплат», до яких віднесені доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, відповідно до довідки №182/1 від 01 вересня 2014 року.
З 01.03.2019 року позивача переведено на пенсію за віком на підставі пункту 4-7 розділу XV відповідно до Закону № 1058.
01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». До заяви додано, зокрема, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.11.2022 року № 17.2-66/86 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за період з 01.11.2017 по 31.10.2022 від 01.11.2022 року № 17.2-66/87, видані Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області.
09 листопада 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №91202015300 про часткову відмову в призначенні/перерахунку пенсії. Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду із позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року по справі № 160/3048/23 (суддя Турлакова Н.В.) частково задоволено позовні вимоги позивача та визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №91202015300 від 09.11.2022р. про часткову відмову в призначенні/перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2022р. (зареєстрована за №16855) про призначення/перерахування пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, із урахуванням правової оцінки, наданої у даному рішенні суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
19 лютого 2024 року позивача через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернулася до відповідача із заявою щодо отримання інформації про відсотковий розмір перерахованої пенсії позивача.
Листом від 15.03.2024 року №15869-8592/Д-01/8-0400/24 позивача було повідомлено, шо пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Враховуючи зазначене, на виконання судового рішення від 30.06.2023 по справі №160/3048/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву від 01.11.2022 та проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсійної виплати з 01.11.2022 складає 10657,66 грн (17762,76 грн (середньомісячний заробіток для обчислення) х 60%). Після проведених автоматизованих перерахунків пенсії у зв'язку з індексацією пенсій пенсіонерів, які отримують пенсії по «спеціальних» законах, розмір пенсії складає:
з 01.07.2023 12157,66 грн;
з 01.03.2024 - 13173,13 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.11.2022 року № 17.2-66/86 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за період з 01.11.2017 по 31.10.2022 від 01.11.2022 року № 17.2-66/87, видані Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принцип, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу».
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889 з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у редакції Закону № 3723-XII станом на 26.10.2014 року).
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Законом №889 передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно в порядку ч. 1 ст. 37 Закону № 3723.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
З матеріалів справи, вбачається, що станом на 02.09.2014 спеціальний стаж ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком держслужбовцям, складав 12 років 10 місяців. На момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, 01.05.2016 позивач працювала на державній службі, а на день звернення до ПФУ 01.11.2022 року була звільнена з державної служби.
Отже, позивач станом на 01.05.2016 має не менш як 10 років стажу роботи віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому має право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються перерахунку пенсії позивача виходячи із 70 відсотків суми заробітної плати державного службовця, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі довідки від 01.11.2022 № 17.2-66/86 та довідки від 01.11.2022 року № 17.2-66/87, виданих Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
Щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок, суд зазначає, що ані Законом № 889-VIII, ані Законом № 3723-XII, ані Порядком №622, не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.
Натомість чинне законодавство передбачає урахування заробітку на підставі відповідних довідок (пункт 5 Порядку № 622).
Суд вказує, що у разі наявності, на думку відповідача, підстав для неврахування наданих позивачкою довідок про заробітну плату, він повинен був їх навести та запропонувати позивачці виправити їхні недоліки, подати інші довідки тощо.
У листі від 15.03.2024 року №15869-8592/Д-01/8-0400/24 відповідач не посилається на певні недоліки довідок та не наводить жодних мотивів їх неврахування. Відповідач також не пропонував позивачці подати інші довідки, не витребував їх самостійно.
Розмір пенсії державного службовця визначається шляхом отримання добутку заробітку та відсотка заробітку. Якщо відповідач не враховує наявні у нього довідки про заробітну плату, він не має даних про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія. Тому призначення пенсії без урахування довідок про заробітну плату позбавлене як законодавчого, так і логічного підґрунтя.
Відсутність у резолютивній частині рішення суду від 15.04.2022 року по справі №160/3048/23 вказівки на конкретні довідки, на підставі яких відповідач повинен обчислити заробіток позивачки для розрахунку пенсії, не позбавляє відповідача повноважень та обов'язків належно визначити такий заробіток, керуючись чинним законодавством у галузі пенсійного забезпечення.
Суд вказує, що відповідач повинен був надати фахову оцінку наданих позивачкою довідок про заробітну плату відповідно до своїх повноважень як державного органу на предмет відповідності чинному законодавству та або врахувати заробіток позивачки на їх підставі (у разі їх відповідності вимогам закону), або запропонувати позивачці подати інші довідки та роз'яснити підстави невідповідності наданих довідок (у разі виявлення невідповідності). Так само відповідач мав повноваження на самостійне витребування довідок про заробітну плату позивачки.
Отже на переконання суду, відповідач при розрахунку пенсії протиправно не врахував довідки про заробітну плату позивача та здійснив нарахування та виплату пенсії в меншому розмірі.
Щодо застосування меншого відсоткового значення заробітної плати при розрахунку пенсії позивача суд зазначає наступне.
Зі змісту вищенаведених норм Закону №3723-ХІІ вбачається, що при перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року по справі № 160/3048/23 відповідачем здійснено переведення позивача з пенсії за віком по Закону №1058 на пенсію за віком по спеціальному Закону №889-VIII.
Зазначений перерахунок пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітної плати державного службовця позивачу був здійснений на підставі Закону №1058.
Зміни у законодавстві щодо підстав призначення та розміру пенсії в частині визначення розміру відсотку заробітної плати стосуються осіб, які звернулись за призначенням пенсії після набуття чинності такими змінами законодавства, та не можуть застосовуватися при здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії.
Тому суд вважає дії відповідача щодо самостійного зменшення розміру відсотків пенсії від заробітної плати при перерахунку вже призначеної пенсії позивачу є неправомірними, так як в межах спірних правовідносин фактично мало місце обчислення раніше призначеної пенсії.
Призначення пенсії ОСОБА_1 проводився на підставі судового рішення у зв'язку із захистом позивачем свого права щодо автоматичного переведення з пенсії за віком на підставі Закону №3723-ХІІ на пенсію за віком на підставі Закону №1058.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз'яснив, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Таким чином, в рамках розгляду справи № 203/2491/15-а були встановлені обставини, що свідчать про те, що згідно зі змістом ч. 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла станом на 01 вересня 2014 року - дату виходу позивача на пенсію, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак, відповідач повинен був виходити зі змісту зазначеної вище правової норми, здійснити перерахунок позивачу, враховуючи, що пенсія призначена останній з 01 вересня 2014 року в розмірі 70% середнього заробітку, про що свідчить розпорядження відповідача №153000 від 10 вересня 2014 року.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09.10.2015 року по справі № 203/2491/15-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01 вересня 2014 року нарахування та виплату пенсії у розмірі 70% суми заробітної плати, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням «Інших виплат», до яких віднесені доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, відповідно до довідки №182/1 від 01 вересня 2014 року. Вказана постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Отже враховуючи те, що позивач звернулася за перерахунком пенсії, а не за її призначенням, суд приходить до висновку, що відповідач повинен зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі ст. 37 Закону №3723-ХІІ в редакції чинній на дату первинного призначення пенсії, виходячи з розміру 70 відсотків від суми її заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №564/2288/16-а та від 22.03.2018 року по справі №204/4023/17.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить того, що відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
Слід зазначити, що обраний судом спосіб задоволення позовних вимог позивача не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірного періоду, а вказує на визначення відповідачу зобов'язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основного розміру пенсії державного службовця на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця (довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.11.2022 № 17.2-66/86 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям (за будь які 60 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01.11.2017 по 31.10.2022 від 01.11.2022 року № 17.2-66/87, виданими Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області, виходячи із 70 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат здійснити на підставі частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсотку обчислення основного розміру пенсії ОСОБА_1 , з 70 відсотків, зафіксованого на момент призначення пенсії до 60 відсотків при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №160/3048/23 під час перерахунку раніше призначеної пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату основного розміру пенсії державного службовця на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця (довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.11.2022 № 17.2-66/86 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям (за будь які 60 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01.11.2017 по 31.10.2022 від 01.11.2022 року № 17.2-66/87, виданими Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області, виходячи із 70 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева