23 жовтня 2024 рокуСправа №160/16221/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із врахуванням до страхового стажу періодів навчання з 1975 по 1978 рік та періодів роботи, зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме: з 19.08.1977 по 24.10.1983, окрім періоду проходження строкової військової служби з 08.05.1978 по 21.05.1980, з 13.03.1987 по 09.03.1989, з 30.03.1989 по 15.03.1994, з 15.03.1994 по 30.05.1997 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає вказане рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/16221/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
18.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що заява позивача від 17.05.2024 про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області , у зв'язку з чим вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неправильним способом захисту порушеного або невизнаного права. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача становить 06 років 02 місяці 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 (менше 15 років).
30.07.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з наданою трудовою книжкою, оскільки відсутня дата заповнення трудової книжки, що не відповідає Інструкції №58. Також не зараховано період навчання, оскільки по-батькові заявника в довідці не відповідає паспортним даним. У призначенні пенсії відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Згідно з частинами 5, 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
17.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
24.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківський області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, в обґрунтування якого зазначено наступне:
Відмова в призначенні пенсії: ОСОБА_1 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНН заявника: 2167708375. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 17.05.2024.
Призначення пенсії: за віком. Вік заявника: 65 років. Необхідний страховий стаж становить: 15 років. Страховий стаж заявника становить: 06 років 02 місяці 22 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно наданої трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата заповнення трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Також не зараховано період навчання згідно з наданою архівною довідкою АА 2020004694-07 від 27.05.2020, оскільки по батькові заявника в довідці не відповідає паспортним даним.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи встановлено, що належна ОСОБА_1 трудова книжка серії НОМЕР_1 містить наступні записи за спірний період (мовою оригіналу):
- 19.08.1977, принят заготовщиком обувного цеха согласно заявления, приказ № 288 от 19.08.1977;
- 24.10.1983, уволен согласно личному заявлению, приказ № 310 от 24.10.1983;
- 13.03.1987, принят обувщиком в КППС Глаеватка, пр. №13 12.03.1987;
- 09.03.1989, уволен, ст. 38 КЗоТ УССР, пр. № 1592 09.03.1989;
- 30.03.1989, Кооператив по бытовому обслуживанию населения «Ромашка», принят закройщиком обуви в обувной цех, протокол № 6 от 25.03.1989;
- 15.03.1994, уволен по переводу в ЧП «Ромашка», пр. от 15.03.1994;
- 15.03.1994, принят по переводу в ЧП «Ромашка» закройщиком обуви в обувной цех, пр. от 15.03.1994;
- 30.05.1997, уволен по ст. 38 КЗоТ Украины по инициативе работника, пр. от 30.05.1997.
Згідно з архівною довідою від 27.05.2020 № АА2020004694-07, наданою Центральним архівом новітньої історії Грузії, в Центральному архіві новітньої історії Грузії в існуючих матеріалах про Тбіліське професійне технічне училище № 18, точніше про зарахованих у 1975 році та тих, що закінчили у 1978 році даних про ОСОБА_2 не виявлено. Також повідомлено, що згідно з наказом 36 «к» від 25.09.1974 ОСОБА_3 (так зафіксовано по батькові в наказі) зарахований до трирічної групи слюсарів-сантехніків. Відповідно до наказу № 9 «к» від 19.07.1977 ОСОБА_2 (так у тексті), закінчив повний курс навчання за кваліфікацією слюсар-сантехнік та отримав диплом № 820566. Також зазначені випускні оцінки ОСОБА_2 .
Судом з розрахунку стажу встановлено, що до стажу роботи позивача зараховано періоди: з 08.05.1978 по 21.05.1980 (військова служба строкова), з 08.02.1999 по 31.12.2002, з 01.07.2003 по 14.10.2003.
Належить зазначити, що порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252; далі - Інструкція № 162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції № 162).
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції № 162).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 глави 2 Інструкції № 162).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене відсутність дати заповнення трудової книжки на її титульній сторінці не може бути підставою для її неврахування при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, аргументи відповідачів про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Щодо довідки про період навчання позивача у Тбіліському професійному технічному училищі № 18 суд зазначає, що така архівна довідка від 27.05.2020 № АА2020004694-07, надана Центральним архівом новітньої історії Грузії, містить інформацію про те, що відповідно до наказу № 9 «к» від 19.07.1977 ОСОБА_2 (так у тексті), закінчив повний курс навчання за кваліфікацією слюсар-сантехнік та отримав диплом № 820566, у зв'язку із чим зазначена у довідці інформація підтверджує, що позивач закінчив трирічний курс навчання, про що отримав відповідний атестаційний документ, тому цей період також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому, суд ураховує наявність помилки при зазначенні по батькові позивача та зауважує, що зазначеною довідкою визначений трирічний період навчання з 1974 року по 1977 рік, а не з 1975 року по 1978 рік, як вказує позивач, у зв'язку з чим у цій частині позовних вимог позов підлягає частковому задоволенню.
Ураховуючи зазначені висновки, суд зазначає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів, територіальне управління пенсійного органу діяло протиправно, оскільки формальні неточності та неістотні недоліки у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу.
Таким чином, суд робить висновок про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та його скасування.
Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зарахування спірних періодів роботи та навчання позивача до страхового стажу позивача.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням ПФУ в Харківській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пунктом 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У цьому випадку органом призначення пенсії визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 17.05.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача, отже, суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо зарахування спірних періодів роботи та навчання до страхового стажу, а також повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.05.2024 саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як визначеного суб'єкта призначення.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 19.06.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.05.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Тбіліському професійному технічному училищі № 18 з 1974 року по 1977 рік та періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 : з 19.08.1977 по 24.10.1983 (окрім періоду проходження строкової військової служби з 08.05.1978 по 21.05.1980), з 13.03.1987 по 09.03.1989, з 30.03.1989 по 15.03.1994, з 15.03.1994 по 30.05.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський