23 жовтня 2024 року Справа № 160/23675/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23675/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
30.08.2024р. через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо нарахування 09.05.2024 пені у розмірі 6650,94 грн. ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області анулювати пеню у розмірі 6 650,94 грн., нараховану 09.05.2024, та виключити її з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області звільнити з податкової застави житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою суду від 04.09.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 04.09.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- відомості/інформацію щодо нарахування пені у розмірі 6 650,94 грн., нараховану 09.05.2024;
- підстави такого нарахування;
- всі наявні докази, що послугували для прийняття спірних рішень.
26.09.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 23.10.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що 09.05.2024 в року відповідачем було нараховано пеню у сумі 6650,94 грн. відповідно до вимог ст. 129 ПКУ на податковий борг померлої особи за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
21.05.2024 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виключити із інтегрованої картки померлої особи ОСОБА_2 пеню у розмірі 6 650,94 грн. як таку, що нарахована неправомірно, та припинити право податкової застави житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2019 року № 18723/10/04- 36-54-60 та Акта опису майна від 25 лютого 2019 року №2531215914/3/35 та виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
01.08.2024 року представник позивача звернулось до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила повідомити чи виконані вимоги заяви від 21.05.2024 року, у відповідь на вказаний запит відповідач повідомив, що відсутні підстави для виключення із інтегрованої картки померлої особи ОСОБА_2 пені у розмірі 6 650,94 грн. та припинення права податкової застави житлового будинку.
Позивач зазначає, що протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
Пеня є санкцією, що нараховується виключно за невиконання платником податків своїх податкових зобов'язань.
Пеня нараховується платнику податків, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, а нарахування пені припиняється з дня смерті боржника, тобто з дня відкриття спадщини. Після закінчення строку для прийняття спадщини податковий борг, який включає несплачені узгоджені суми грошових зобов'язань та непогашену платником податку пеню в порядку правонаступництва переходять до спадкоємця, який прийняв спадщину, у розмірі станом на дату смерті боржника. При цьому, нормами ПКУ як і будь яким-іншим нормативно-правовим актом не передбачено нарахування пені платнику податків, який помер, оскільки з моменту смерті припиняється його правоздатність.
Позивач зазначає, що відповідач діючи у спосіб, не передбачений законом, вже після погашення позивачем, як спадкоємцем, податкового боргу свого померлого чоловіка, нарахував померлій особі пеню у розмірі 6 650,94 грн.
Також, вказує, що 09.05.2024 року нею було повністю погашено податковий борг ОСОБА_2 , на майно якого було накладено податкову заставу та надано відповідачу відповідні платіжні квитанції.
Отже, вважає, що після 09.05.2024 відповідач був зобов'язаний припинити податкову заставу, однак, зазначеного не зробив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Щодо підстав та нарахування пені в ІКП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ), вказують, що до компетенції підрозділу по роботі з податковим боргом належить виключно моніторинг повноти та своєчасності відображення в інформаційній системі сум нарахованої пені за несвоєчасну сплату на суму нарахованої частки податкового боргу та процентів за користування розстроченням (відстроченням) у разі розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Щодо звільнення майна ОСОБА_2 з податкової застави.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 ст. 93 ПКУ.
За даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС по ОСОБА_2 станом на 20.09.2024 року обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 6 650,94 грн. (залишок несплаченої пені).
Зважаючи на викладене вище, станом на 20.09.2024 року законодавчі підстави для звільнення майна ОСОБА_2 з податкової застави відсутні.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Згідно матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду ГТУЮ у Дніпропетровській області 24 квітня 2019 року.
ОСОБА_2 був чоловіком позивача, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Жемчужненською сільською радою Дніпропетровської області УССР 01.07.1989 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та по 1/2 частці земельних ділянок під вказаним будинком (для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223582800:02:002:0049, для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223582800:02:002:0048). Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину.
На 1/2 частки земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223582800:02:002:0049, для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223582800:02:002:0048, позивач ОСОБА_1 оформила спадкові права, шо підтверджується матеріалами справи.
Позивачем також було оформлено права на частку у спільній сумісній власності подружжя, тому на підставі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя серії НМН № 799122 від 05.02.2021, серії НОІ №454663 від 11.03.2020, серії НОІ № 454662 від 11.03.2020 їй належать: 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та по 1/2 частці земельних ділянок під вказаним будинком (для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223582800:02:002:0049, для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223582800:02:002:0048).
Позивач зазначає, що мала намір здійснити оформлення спадкових прав і на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та відчужити цей будинок, однак їй було повідомлено про те, що вказане нерухоме майно знаходиться у податковій заставі на підставі Рішення про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2019 року №18723/10/04-36-54-60 та Акта опису майна від 25 лютого 2019 року № 2531215914/3/35.
20 лютого 2019 року начальником Західно-Донбаського управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийняте рішення №18723/10/04-36-54-60 про опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у податкову заставу
На підставі вказаного рішення, 20 лютого 2019 року податковим керуючим складений Акт опису майна № 2531215914/3/35, відповідно до якого проведено опис в податкову заставу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2018, номер запису про право власності 26141795, реєстраційний номер майна 1529582412235.
22 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області Щербиною М.І. здійснено державну реєстрацію обтяжень у вигляді податкової застави та накладено заборону на відчуження зазначеного житлового будинку, номер запису про обтяження 30435538.
15.08.2022 року адвокатом позивача був поданий запит до ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо надання інформації про податковий борг ОСОБА_2 та копій податкових повідомлень-рішень, інших документів, на підставі яких виник такий борг.
У відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що за померлим ОСОБА_2 значиться податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (плата за землю) у сумі 142 795,59 грн.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС України у Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, в якому просила:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.12.2018 № 0010265450, згідно з яким до ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції в сумі 10 458,25 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань із орендної плати з фізичних осіб за землю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області щодо нарахування пені ОСОБА_2 у сумі 17 520,06 грн. та зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про пеню з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 .
3. Визнати протиправним і скасувати рішення начальника Західно-Донбаського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 18723/10/04-36-54-60 від 20.02.2019 про опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у податкову заставу.
4. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 30435538 від 22.02.2019 про встановлення обтяження у вигляді податкової застави на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений на підставі Рішення №18723/10/04-36-54-60 від 20.02.2019, та Акта опису майна № 2531215914/3/35 від 20.02.2019, шляхом подання заяви про припинення обтяження і виключення вказаного запису про реєстрацію податкової застави з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 160/17502/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми “ш» від 10.12.2018 року № 0010265450, згідно з яким до ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції у розмірі 10 458,25 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб за землю.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_2 пені у розмірі 17 520,06 грн. та зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про пеню у розмірі 17 520,06 грн. з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року було залишено без змін.
Також, судом встановлено, що позивач у березні 2023 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС України у Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 160/5434/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 із орендної плати з фізичних осіб за землю на загальну суму 98 104,75 грн., відповідно до податкових повідомлень - рішень №4663-04 від 30.06.2015 року на суму 24 391,27 грн., № 14398-0000 від 14.06.2016 року на суму 44 443,96 грн., № 14399-0000 від 14.06.2016 року на суму 29269,52гривень.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області списати безнадійний податковий борг ОСОБА_2 із орендної плати з фізичних осіб за землю на загальну суму 98 104,75 грн., відповідно до податкових повідомлень - рішень № 4663-04 від 30.06.2015 року на суму 24 391,27 грн., № 14398-0000 від 14.06.2016 року на суму 44 443,96 грн., №14399-0000 від 14.06.2016 року на суму 29 269,52 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у зазначеній вище справі.
Дослідивши докази по справі, встановлено, що на виконання вказаних вище рішень, податковий орган списав безнадійну заборгованість, виключив з інтегрованої картки платника податків відомості про штраф та пеню, у зв'язку із чим за спадкодавцем ОСОБА_2 залишився податковий борг у сумі 24 571,16 грн., який позивач, як спадкоємець його майна сплатила 09.05.2024 року.
14.05.2024 року представник позивача звернулась із заявою до податкового органу, в якій просила припинити податкову заставу.
Податковим органом було надано відповідь на вказану заяву від 20.05.2024 року, згідно якої, встановлено, що станом 09.05.2024 року податковий борг ОСОБА_2 спадкоємцем у сумі 24 571,16 сплачено.
Однак, 09.05.2024 в року відповідачем було нараховано пеню у сумі 6650,94 грн. відповідно до вимог ст. 129 ПКУ на податковий борг померлої особи за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
21.05.2024 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виключити із інтегрованої картки померлої особи ОСОБА_2 пеню у розмірі 6 650,94 грн. як таку, що нарахована неправомірно, та припинити право податкової застави житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2019 року № 18723/10/04- 36-54-60 та Акта опису майна від 25 лютого 2019 року №2531215914/3/35 та виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
01.08.2024 року представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила повідомити чи виконані вимоги заяви від 21.05.2024 року, у відповідь на вказаний запит відповідач повідомив, що відсутні підстави для виключення із інтегрованої картки померлої особи ОСОБА_2 пені у розмірі 6 650,94 грн. та припинення права податкової застави житлового будинку.
З вказаними діями податкового органу позивач не погоджується та вважає їх протиправними, у зв'язку із чим звернулось до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до пункту 99.1. статті 99 Податкового кодексу України виконання грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
Відповідно до ст.ст. 1281, 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/ або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Згідно з п. 14.1.175. ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції, діючій до 01 січня 2017 року, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, в цій же редакції, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Судова практика з питання застосування норми статті 129 ПК України у зазначеній редакції при нарахуванні контролюючим органом суми податку у разі виявлення його заниження є сформованою і усталеною, а саме: підпункт 129.1.2 статті 129 ПК України встановлює застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені від дня настання строку погашення податкового зобов'язання та за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.
Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, від 11 червня 2020 року у справі №П/811/19/17.
У подальшому, у зв'язку із прийняттям Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, стаття 129 ПК України зазнала змін, а пункт 129.1 цієї статті був викладений в іншій редакції.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно з пунктом 129.2 статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
У питанні застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, Верховний Суд сформулював правові висновки, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17.
Ці висновки Верховного Суду полягають в тому, що з 01 січня 2017 року законодавцем змінено правове регулювання питання нарахування пені і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Отже, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження.
Водночас положення статті 129 ПК України визначають підставу нарахування пені - порушення строків погашення податкового боргу.
Об'єктом нарахування пені є грошове зобов'язання визначене контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, яке за умовами пункту 57.3 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Отже, сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, що доводить відсутність складу податкового правопорушення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №380/7694/20 вважає, що наявні підстави для відступлення від зазначених висновків, виходячи з такого.
Для розуміння правового регулювання, визначеного у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, ключове значення відіграють норми Податкового кодексу України, які визначають термінологію «грошове зобов'язання» та «податкове зобов'язання».
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За правилами п. 14.1.162. ст. 14 ПКУ пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 14.1.156. ст. 14 ПКУ податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов'язку зі сплати певного податку, виникнення, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства.
Водночас до складу суми грошового зобов'язання включається як сума податкового зобов'язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податковим законодавством передбачено її застосування.
При цьому виникнення у платника податків обов'язку по сплаті грошового зобов'язання зумовлене встановленням податковим органом порушення ним (платником податків) вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань.
Наслідком встановлення такого порушення є донарахування на підставі рішення податкового органу сум відповідного податкового зобов'язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Отже, розглядаючи ситуацію заниження платником податків суми належних до сплати податків, слід зазначити, що якщо податкове зобов'язання виникає на підставі податкового законодавства, яким встановлено розмір, порядок і строк його сплати, то на підставі прийнятого податковим органом відповідного рішення про нарахування у зв'язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов'язання, яке підлягає сплаті у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк після його узгодження.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пункт 54.3 статті 54 ПК України визначає випадки, коли на контролюючий орган покладено обов'язок визначити суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 57.4 статті 57 ПК України встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Остання норма кореспондує положенням пункту 129.2 статті 129 ПК України, відповідно до якої у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Отже, за загальним правилом обов'язок з обчислення суми податкового зобов'язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов'язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом).
Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов'язання з відповідного податку та/або збору, обов'язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов'язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов'язанням платника податків.
Враховуючи вищенаведене, граматичний (лексичний) і логічний аналізи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, дають підстави для висновку, що законодавець пов'язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов'язання, визначеного ПК України. А строк сплати податкового зобов'язання, на відміну від грошового зобов'язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов'язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.
Інше тлумачення вказаної норми позбавляє логічного змісту наведеного у ній в дужках словосполучення «у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження», яке, фактично, і вказує на те, що цей темпоральний проміжок є частиною іншого (більшого) періоду, ніж після узгодження грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням. За змістом норм ПК України узгодження грошових зобов'язань відбувається із закінченням процедури адміністративного та/або судового оскарження.
На обґрунтованість такого висновку вказує і системний аналіз пункту 129.2 статті 129 ПК України, оскільки предметом регулювання всієї цієї норми є зокрема скасування пені, нарахованої за період заниження грошового зобов'язання (його частини), тощо, у випадку, коли за наслідками адміністративного або судового оскарження скасовано нараховане грошове зобов'язання (його частина). Є підстави вважати, що якби законодавство не передбачало, що пеня має нараховуватися за весь період заниження податкового зобов'язання, виявленого контролюючим органом та донарахованого податковим повідомленням-рішенням (що і обумовило кваліфікацію такої суми як «грошове зобов'язання»), то і сенсу її скасовувати повністю або в частині у разі скасування самого податкового повідомлення-рішення повністю або в частині не було б.
При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховується в обов'язковому порядку в силу вимог ПК України і за встановленою ним формулою, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень. Однак, момент виникнення обов'язку платника податків з її сплати нерозривно пов'язаний з моментом виникнення обов'язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені. Тому для врегулювання підстав для скасування автоматично нарахованої пені за період заниження у разі повного або часткового скасування податкового повідомлення-рішення і була законодавцем введена норма пункту 129.2 статті 129 ПК України.
Отже, застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов'язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов'язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України.
Таким чином, судова палата у справі №380/7694/20 вважає, що інше формулювання редакції статті 129 ПК України з 01 січня 2017 року не змінило правового регулювання моменту початку нарахування пені, а лише усунуло суперечності у її деяких положеннях.
На користь викладеного свідчать і подальші зміни, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX) до статті 129 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2021 року, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Отже, внесеними змінами законодавець фактично вчергове уточнив норму права, формулювання якої з 01 січня 2017 року викликало її помилкове застосування у подібних правовідносинах, в тому числі і Верховним Судом.
З урахуванням наведеного, судова палата у справі №380/7694/20 відступає від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов'язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі №380/7694/20, судова палата формулює такий висновок. З урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов'язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження.
Наведений вище висновок викладений у постанові від 27.09.2022 Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №380/7694/20.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду ГТУЮ у Дніпропетровській області 24 квітня 2019 року.
ОСОБА_2 був чоловіком позивача, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Жемчужненською сільською радою Дніпропетровської області УССР 01.07.1989 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС України у Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, яке набрало законної сили, у справі № 160/17502/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми “ш» від 10.12.2018 року № 0010265450, згідно з яким до ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції у розмірі 10 458,25 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб за землю.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_2 пені у розмірі 17 520,06 грн. та зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити інформацію про пеню у розмірі 17 520,06 грн. з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року було залишено без змін.
Також, судом встановлено, що позивач у березні 2023 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС України у Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року, яке набрало законної сили, у справі № 160/5434/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_2 із орендної плати з фізичних осіб за землю на загальну суму 98 104,75 грн., відповідно до податкових повідомлень - рішень №4663-04 від 30.06.2015 року на суму 24 391,27 грн., № 14398-0000 від 14.06.2016 року на суму 44 443,96 грн., № 14399-0000 від 14.06.2016 року на суму 29269,52гривень.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області списати безнадійний податковий борг ОСОБА_2 із орендної плати з фізичних осіб за землю на загальну суму 98 104,75 грн., відповідно до податкових повідомлень - рішень № 4663-04 від 30.06.2015 року на суму 24 391,27 грн., № 14398-0000 від 14.06.2016 року на суму 44 443,96 грн., №14399-0000 від 14.06.2016 року на суму 29 269,52 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у зазначеній вище справі.
Встановлено, та не заперечується учасниками справи, що на виконання вказаних вище рішень, податковий орган списав безнадійну заборгованість, виключив з інтегрованої картки платника податків відомості про штраф та пеню, у зв'язку із чим за спадкодавцем ОСОБА_2 залишився податковий борг у сумі 24 571,16 грривень.
09.05.2024 року позивачем, як спадкоємець його майна померлого, було погашено вказаний борг у повному обсязі, що також не заперечував податковий орган під час розгляду справи.
14.05.2024 року представник позивача звернулась із заявою до податкового органу, в якій просила припинити податкову заставу.
Податковим органом було надано відповідь на вказану заяву від 20.05.2024 року, згідно якої, встановлено, що станом 09.05.2024 року податковий борг ОСОБА_2 спадкоємцем у сумі 24 571,16 сплачено.
Однак, 09.05.2024 в року відповідачем було нараховано пеню у сумі 6650,94 грн. відповідно до вимог ст. 129 ПКУ на податковий борг померлої особи за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
21.05.2024 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виключити із інтегрованої картки померлої особи ОСОБА_2 пеню у розмірі 6 650,94 грн. як таку, що нарахована неправомірно, та припинити право податкової застави житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про опис майна у податкову заставу від 20 лютого 2019 року № 18723/10/04- 36-54-60 та Акта опису майна від 25 лютого 2019 року №2531215914/3/35 та виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
01.08.2024 року представник позивача звернулось до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила повідомити чи виконані вимоги заяви від 21.05.2024 року, у відповідь на вказаний запит відповідач повідомив, що відсутні підстави для виключення із інтегрованої картки померлої особи ОСОБА_2 пені у розмірі 6 650,94 грн. та припинення права податкової застави житлового будинку.
Однак, слід вказати про те, що з 01.01.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX.
Відповідно до цього Закону включено пункт 129.9 у статтю 129 ПК України такого змісту:
« 129.9. Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках:
129.9.1. закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;
129.9.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України;
129.9.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;
129.9.4. вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія;
129.9.5. виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету;
129.9.6. протягом строку прийняття спадщини - на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців;
129.9.7. в інших випадках, передбачених цим Кодексом».
Отже, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема протягом строку прийняття спадщини - на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців.
Згідно зі ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Аналіз викладених вимог закону дає підстави для висновку, що до спадкоємців переходить податковий борг/грошові зобов'язання платника податків за умови прийняття ними спадщини та в межах вартості спадкового майна.
Слід вказати, що положення ПК України, у тому числі статті 129 ПК України, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків.
Такі норми визначають лише момент коли розпочинається нарахування пені і закінчується.
Відтак, «вислів за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків» вжитий у підпункті 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України необхідно розуміти як початок строку, визначеного ПК України, для нарахування пені у відповідному випадку.
Пеня нараховується платнику податків, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, а нарахування пені припиняється з дня смерті боржника, тобто з дня відкриття спадщини. Після закінчення строку для прийняття спадщини податковий борг, який включає несплачені узгоджені суми грошових зобов'язань та непогашену платником податку пеню в порядку правонаступництва переходять до спадкоємця, який прийняв спадщину, у розмірі станом на дату смерті боржника. При цьому, нормами ПКУ як і будь яким-іншим нормативно-правовим актом не передбачено нарахування пені платнику податків, який помер, оскільки з моменту смерті припиняється його правоздатність.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення, слід дійти до висновку, що нарахована пеня у загальній сумі 6650,94 грн. підлягає анулюванню, через протиправність такого нарахування.
Слід вказати також, що 15 березня 2021 року Міністерством фінансів України був виданий наказ №5, яким затверджений Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №5).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу І Порядку №5, оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень. Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу II Порядку №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
Для забезпечення повноти та своєчасності відображення в підсистемах інформаційної системи резолютивної частини рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов'язаних з контрольно-перевірочною роботою, структурним підрозділом судового оскарження щодекадно проводиться попередній контроль. В інформаційній системі в автоматичному режимі формується реєстр контролю виконання рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов'язаних з контрольно-перевірочною роботою (далі - реєстр контролю виконання рішень судів), щодекадно та станом на 01 число місяця, наступного за звітним. Відпрацювання наявних записів у реєстрі контролю виконання рішень судів здійснюється підрозділом судового оскарження спільно зі структурними підрозділами за напрямами роботи у період з дня, наступного за днем формування такого реєстру, до третього робочого дня місяця, наступного за звітним, включно. Фактом проходження попереднього контролю є відсутність записів у реєстрі контролю виконання рішень судів. Моніторинг повноти та своєчасності відпрацювання наявних записів у реєстрі контролю виконання рішень судів забезпечується керівником підрозділу, що здійснює судове оскарження (підпункт 2 пункту 3 розділу VІІ Порядку №5).
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі анулювання сум пені, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану розрахунків платника податків з бюджетом.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що нарахована пеня у загальній сумі 6650,94 грн. підлягає анулюванню, відповідно, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області провести коригування інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням суми анульованої пені підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звільнити з податкової застави житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
20.02.2019 року посадовими особами відповідача було прийнято рішення №18723/10/04-36-54-60 про опис у податкову заставу майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, до матеріалів справи долучено акт опису майна від 20.02.2019 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата видачі витягу 15.08.2022, встановлено, наявність обтяження, здійсненого щодо житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з підпунктом 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Відповідно до пунктів 87.1., 87.2. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 88.1. статті 82 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з підпунктом 14.1.155. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.95.1. ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п.88.2. статті 82 Податкового кодексу України).
Пунктом 8 Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, передбачено те, що день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.
Згідно з підп. 89.1.1- 89.2.3 п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п.89.2. статті 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.89.3. ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Отже, наявність у позивача несплаченої суми узгоджених грошових зобов'язань є підставою, відповідно до норм Податкового кодексу України, для застосування контролюючим органом способів забезпечення сплати платником податків грошових зобов'язань, зокрема, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Слід вказати, про те, що в разі анулювання позивачу/померлому чоловікові позивача нарахованої пені, у неї буде відсутній борг з податкових платежів, тому й майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає виключенню з податкової застави.
Проте, оскільки наявність/відсутність у позивача несплачених сум узгоджених грошових зобов'язань може бути з'ясовано після коригування відповідачем інформації в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням анульованої пені у сумі 6650,94 грн, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зняти податкову заставу з майна, зокрема житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зняти податкову заставу з вказаного вище майна.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій справі.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
Враховуючи викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1303,50 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 гривень.
У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем долучено до справи копію ордеру серія АЕ №1313542 від 29.08.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія акту виконаних робіт, копія платіжної інструкції від 29.08.2024 року на суму 13000,00 гривень.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України).
Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі №813/481/18.
У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов'язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов'язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов'язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 4000,00 грн., з відповідача відповідно.
Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови в анулюванні пені у розмірі 6650,94 грн. ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області анулювати ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 залишок несплаченої пені у сумі 6650,94 гривень.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести коригування інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням анульованої пені у сумі 6650,94 гривень.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1303,50 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень. У іншій частині - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 23.10.2024 року.
Суддя В.В. Ільков