22 жовтня 2024 р. Справа № 120/9470/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
16.06.2024 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Голуб Н.Є., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 за № 905010159982 від 26.06.2024 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком;
- зобов'язання відповідача 2 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 року, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 18.06.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.06.2024 позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про переведення/призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021, 2022, 2023 роки. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто відповідачем 1. В свою чергу, рішенням відповідача 1 за № 905010159982 від 26.06.2024 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком через те, що йому вже призначено пенсію за віком, однак зі зменшенням пенсійного віку.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.
Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
05.08.2024 до суду надійшов відзив від відповідача 2, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
02.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 позов заперечує та зазначає, що згідно з абз. 1 ст. 55 Закону України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до ч. 3 ст. 55 цього ж Закону призначення та виплата пенсії названим категоріям проводиться відповідно до Закону № 1058-IV. Таким чином, стаття 55 Закону № 796-XII передбачає лише право на зниження пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV, а не право на призначення відповідного виду пенсійного забезпечення.
Відповідач 2 зауважує, що у 2014 році, при досягненні 50 років, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV зі зниженням пенсійного віку, з якого настає таке право відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII. Відтак, оскільки позивачу вже призначено пенсію за віком, повторної реалізації права на призначення одного й того ж виду пенсії бути не може.
Відповідач 2 вважає правомірним оскаржуване рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що з 01.02.2014 позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислену відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок/призначення пенсії. У заяві просив призначити пенсію за віком на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Києві із прийняттям рішення № 905010159982 від 26.06.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Підставою для такого рішення є те, що станом на дату звернення за перерахунком пенсії, а саме 18.06.2024, заявник досяг віку 60 років, але вже скористався правом виходу на пенсію за віком, яку було обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, в подальшому проводились перерахунки передбачені пунктом 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Отже, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Позивач вважає вищевказане рішення неправомірним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі ? Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону № 1058-IV для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
В даному ж випадку, як видно з матеріалів справи, позивач починаючи з 01.02.2014 отримував пенсію за віком, призначену зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положеннями статті 55 вказаного Закону визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Далі відповідною статтею передбачено умови надання пільг у вигляді зменшення пенсійного віку.
Водночас положеннями цієї ж статті передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Тобто особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Разом з тим частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, при переведені позивача з пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на пенсію за віком на загальних умовах не відбулось призначення іншого виду пенсії, оскільки пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку, призначена відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку.
Суд вважає, що заява позивача про призначення пенсії за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена йому у 2014 році, однак, із зменшенням пенсійного віку.
Таким чином, оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд погоджується з позицією відповідача стосовного того, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
При цьому, як вірно зазначено відповідачем 2, статтею 55 Закону № 796-XII передбачено не окремий вид пенсії, а пільгові умови у вигляді зменшення віку, з настанням якого особа отримує право оформити та отримувати пенсію.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 185/1389/17, від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а, від 29.11.2022 у справі № 560/4589/21 та постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 120/1780/23, від 17.06.2024 у справі № 120/16178/23.
За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. Відповідно, відсутні правові підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень призначати та виплачувати пенсію.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: Голуб Наталія Євгенівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 662, адреса для листування: вул. Пилипа Орлика, 12, оф. 303, м. Козятин, Вінницька область, 22100);
3) відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, під. 3, пов. 1, к. 58, м. Харків, 61022);
4) відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено 22.10.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович