23 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/9054/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
у складі судді Пінкевич Н. С.
від 09 лютого 2024 року
у справі № 754/7329/23 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У червні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 26 лютого 2021 року. Відповідачу банк відкрив кредитний рахунок та встановив початковий кредитний ліміту у розмірі, вказаному у довідці про зміну кредитування та обслуговування. Зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду про те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач також стверджує, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, утім відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 14 лютого 2023 року має заборгованість у розмірі 39 146,81 грн. за кредитним договором № б/н від 26 лютого 2021 року, яка складається з: 31 849,21 грн - заборгованості за кредитом, 7297,60 грн - заборгованості по відсоткам.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 лютого 2021 року в розмірі 31849,21 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 лютого 2021 року в розмірі 31 849,21 грн та судові витрати в розмірі 2 183,43 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олена Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлення у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 7 297,60 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26.02.2021 року, особисто підписаній відповідачем передбачені основні умови кредитування, зокрема п. 1.3 - процентна ставка, відсотків річних: 42,0% для картки «Універсальна».
Проте, судом першої інстанції не взято до уваги того, що наданою до позову Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26.02.2021 року передбачено базову процентну ставку за користування кредитом.
Позивач вважає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, а тому підстави для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом відсутні.
Представник апелянта зазначала, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів за отримання відсотків за їх користування і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів, враховуючи, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що відповідач не зверталась до Банку задля розірвання договору, а навпаки погодилась з його умовами та прийняла їх до виконання, адже протягом тривалого часу користування кредитною карткою та частково погашала заборгованість.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідачці ОСОБА_1 направлялася копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги на її поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 115), яка є зареєстрованою адресою місця проживання відповідач. Зазначена кореспонденція була повернута до суду апеляційної інстанції з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 118-119).
У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).
Таким чином, оскільки поштова кореспонденція була направлена відповідачці ОСОБА_1 на дійсну її адресу листом рекомендованою кореспонденцією, суд апеляційної інстанції вважає, що в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідачки про розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, й виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Тобто, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Також суд першої інстанції зазначав, що у долучених позивачем Витягу з Умов та правил надання банківських послуг відсутній підпис відповідача, як і відсутня дата його підписання самим позивачем. Будь - яких доказів на підтвердження того, що з вказаними фінансовими умовами ознайомлений саме відповідач, з яким 26 лютого 2021 року позивач уклав договір, суду не надано.
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому не становить предмет даного апеляційного розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заву № б/н від 26.02.2021 року (а.с. 19-28).
Підписавши заяву, відповідач погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщенні на сайті Банку www.privat.ua), тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Відповідачка підтвердила своє волевиявлення щодо приєднання до Умов.
Відповідно до вказаної заяви сторони погодили: тип кредиту відновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; тип процентної ставки - фіксована (а.с. 19 зв.).
Відповідно до п. 1.3 Заяви процентна ставка відсотків річних складає 42% для карт «Універсальна», 40,8% для карт «Універсальна Gold» (а.с. 19 зв.).
Відповідно до п. 1.4 Заяви визначено порядок повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - уразі прострочення з 31-го дня - 10% від заборгованості; у разі прострочення з 181-го дня - 100% від заборгованості (а.с. 20 зв.)
Відповідно до п. 1.5 Заяви визначено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором:
- пеня - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання;
- процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних: 84,0% - для карт «Універсальна», 81,6% - для карт «Універсальна Gold» (а.с. 20 зв.-21).
В цьому ж пункті заяви визначено, що в разі: неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п. 2.1.1.2.4. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов'язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, та/або в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.6.5 Договору, починаючи з 32-го дня з дня направлення повідомлення Банком Клієнту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (а.с. 21).
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, позивач також надав паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток (а.с. 29-32, 33).
Відповідно до довідки банку відповідачці надавалась кредитна картка «Універсальна»: НОМЕР_1 від 26.02.2021 року, термін дії до грудня 2024 року (а.с. 18).
Згідно із довідкою про зміну умов кредитування старт карткового рахунку почався 26 лютого 2021 року, вбачається, що кредитний ліміт збільшувався та станом на 26 грудня 2022 року кредитний ліміт був установлений на рівні 0 грн (а.с. 17).
Встановлено, що відповідачка отримала кредитні кошти, активно користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, а також поповнювала картку, про що свідчить виписка за рахунком за період з 26.02.2021 року - 17.02.2023 року (а.с. 8-16).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 26.02.2021 року, станом на 14.02.2023 року становить - 39 146,81 грн, з яких: 31 849,21 грн - заборгованість за тілом кредита; 7297,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 6-7).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2020 року по справі № 534/1072/18-ц вказав на те, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використання картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26 грудня 2019 року по справі № 467/555/19, враховуючи, що шляхом ознайомлення відповідача під підпис з паспортом споживчого кредиту між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами був укладений договір надання банківських послуг, матеріали справи містять виписки по рахунках, які є первинними банківськими документами, які свідчить, що позивачем надавались, а відповідачем використовувались кредитні кошти. Розмір визначеної заборгованості не становить предмет даного апеляційного перегляду, так як в цій частині рішення суду не оскаржується. Предметом даного розгляду є питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих на тіло кредиту відсотків за користування кредитними коштами.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26.02.2021 року наявний підпис відповідачки ОСОБА_1 , і в ній встановлені умови кредитування. За даними позивача, відповідачка отримала картку «Універсальна».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що кредитний договір було укладено між сторонами на умовах, зазначених у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26.02.2021 року.
Однак, суд першої інстанції під час оцінки письмових доказів не взяв до уваги відомості, зазначені в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, та відомості зазначені у паспорті споживчого кредитування, та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь банку процентів з огляду на начебто їх не погодження сторонами договору.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів укладення між сторонами кредитного договору, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки відповідачка була повідомлена та знала про умови кредитування, зокрема, про типи кредитної лінії та відсоткові ставки, умови чого зазначені в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить особистий підпис ОСОБА_1 , а також у паспорті споживчого кредитування, який підписала відповідачка.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції та посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки анкета боржника підписана у 2021 році, отже боржник мала можливість користуватись банківською карткою та ознайомитись із усіма правилами надання банківських послуг. Разом з цим, відповідач користувалась коштами, частково погашала заборгованість, тобто погоджувалась із умовами договору, в тому числі і нарахованими відсотками.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст. 536, 1048, 1056-1 ЦК України.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не оспорює кредитний договір та умови надання кредитних коштів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань.
Апеляційний суд також враховує, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами і їх розміру.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачка не виконала своїх зобов'язань перед АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту, колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами станом на 14.02.2023 року у розмірі 7 297,60 грн, обов'язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно доч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки, пропорційно до задоволених за апеляційною скаргою позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 500 грн 57 коп. за подачу позовної заяви, та 4026 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 4 526 грн 57 коп.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом та стягнення судових витрат не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2024 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 7297 (сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 4 526 грн (чотири тисячі п'ятсот двадцять шість) 57 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судді: Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик