Справа №758/4847/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5319/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
17 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12024100070000404 від 24.02.2024 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Міасс Челябінської області, рф, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі,
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки протягом іспитового строку :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, У зв'язку з військовою агресією рф проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжено.
23.02.2024 року, приблизно о 16 год. 15 хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приміщенні магазину « Сільпо », який розташований за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 побачив на підлозі біля каси самообслуговування гаманець, який належить ОСОБА_9 та в цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_7 знаходячись біля каси самообслуговування магазину «Сільпо», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 , шляхом вільного доступу викрав шкіряний гаманець коричневого кольору вартістю 121 грн. 33 коп., та грошові кошти в сумі 2300 грн., які належать потерпілому ОСОБА_9 .
Після чого, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2421 грн. 33 коп.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, 23.02.2024 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 звернув увагу на вміст гаманця, який викрав в приміщенні магазину "Сільпо", що за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 , всередині якого знаходилися банківська карта АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 , та в цей час виник умисел на її привласнення з метою подальшого використання шляхом розрахунку.
Так, знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 взяв з гаманця банківську карту АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 , що є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ «Універсал банк» і містить інформацію, яка підтверджує факти, які мають спричинити наслідки правового характеру, діючи умисно, розуміючи, що банківські картки є офіційними документами, із корисливих мотивів, поклав до своєї кишені, тим самим привласнив знайдену ним банківську, карту АТ «Універсал банк», яка належить ОСОБА_9 , з метою подальшого незаконного використання, шляхом розрахунку в приміщенні аптеки "Вітамін" що за адресою: АДРЕСА_4 .
Своїми діями, які виразились у привласненні офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.
На вирок суду заступник керівник Київської міської прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2024 стосовно ОСОБА_7 змінити в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України та призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Кримінальне провадження №12024100070000404 в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Виключити з оскаржуваного вироку вказівку на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання призначене за даною правовою нормою та в порядку ст. 70 КК України. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що як встановлено судом, обвинуваченим вчинено таємне викрадення чужого майна на загальну суму 2421 грн. 33 коп. Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, що набрав законної сили 09.08.2024, тобто до набрання оскаржуваним вироком законної сили, фактично декриміналізованого крадіжки на суму, меншу за 3028 гривень. Зазначені діяння віднесено до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП.
Водночас, як вказано в апеляційній скарзі, ст. 38 КУпАП визначено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Відповідно до вимог ст. 221 КУпАП справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП, розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Також, як зазначає апелянт, статтею 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зважаючи на викладене, апелянт вказує, що вирок Подільського районного суду м. Києва стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України. Відповідно, місцевий суд не мав обґрунтованих підстав для призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та застосування ст. 70 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув, про поважність причин своєї відсутності не повідомив, а тому відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційна скарга розглядається без участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та у привласненні офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які за згодою учасників судового провадження досліджувались у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому, згідно із ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню і перегляду не підлягають та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо необхідності зміни вироку суду в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинив 23.02.2024.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив - 3028 грн.
Ураховуючи зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2024 році, становить 3028 грн.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що своїми неправомірними діями ОСОБА_7 заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 у сумі 2421 грн. 33 коп.
Оскільки, вартість майна, яке таємно викрав ОСОБА_7 є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме менша за суму 3028 грн., то вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення на даний час не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ законодавець змінив розміри шкоди для визначення діянь, при вчиненні яких настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки чужого майна, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за ч.4 ст. 185 КК України на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
Згідно вимог ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, разом з тим, допущену судом першої інстанції помилку слід виправити, шляхом скасування вироку Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року в частині визнання ОСОБА_7 винним та призначення йому покарання за ч.4 ст. 185 КК України, а також в частині остаточно призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, а кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
Поряд з цим, встановлені судом апеляційної інстанції підстави для скасування вироку суду в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України не впливають на правильність засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 357 КК України, вид і розмір призначеного йому покарання за цим кримінальним проступком у виді 1 року обмеження волі з подальшим застосуванням інституту звільнення від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. При цьому, сторонами кримінального провадження вирок суду в цій частині не оскаржувався.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 284, 404, 417 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року у кримінальному провадженні №12024100070000404 від 24.02.2024 щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України скасувати в частині визнання його винним та призначення покарання за ч.4 ст. 185 КК України, та в частині остаточного покарання, призначеного на підставі ч.1 ст. 70 КК України.
Кримінальне провадження №12024100070000404 від 24.02.2024 щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України - закрити, на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків протягом іспитового строку :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4