Справа № 361/7163/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5685/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
17 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської областівід 25.09.2024, -
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської областівід 25.09.2024 з поміж іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України до 23 листопада 2024 року включно та постановлено утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності і був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, при цьому, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України в період дії іспитового строку, що значно підсилює тяжкість покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та дійшов переконання, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи міру і вид потенційного покарання, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що зумовлює ризик, визначений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. До того ж, обвинувачений не одружений та офіційно не працевлаштований, тобто не має стійких соціальних зв'язків, які б стримували його від спроб переховування від суду для уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде мати можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зважаючи на те, що ОСОБА_6 обізнаний з адресами проживання свідків та їх контактними даними і може чинити на них тиск (у тому числі дистанційно) з метою зміни показань, наданих ними на досудовому слідстві, які ще не отримані і не досліджені судом.
Також, суд першої інстанції встановив, що продовжує існувати ризик, визначений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість продовження ОСОБА_6 під час перебування на волі протиправної діяльності, оскільки він обвинувачується у вчиненні ще одного злочину під час іспитового строку, визначеного вироком суду, що вказує на те, що ОСОБА_6 не виправдав довіру суду, який звільнив його від відбування покарання з випробуванням і продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.
Таким чином, виходячи з необхідності уникнення ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою, а також з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину у період іспитового строку, суд першої інстанції вважав, що ризики, на які посилається прокурор в клопотанні, є обґрунтованими та доведеними і застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 194 КПК України, а також змісту та меті тримання під вартою, як запобіжного заходу, з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України без визначення розміру застави. При цьому, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, та забезпечать дотримання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2024 просить її скасувати та змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_6 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, а також прибуття до місць укриття чи бомбосховищ, у межах 60-ти днів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що при обранні запобіжного заходу його підзахисному суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та характеризуючи дані ОСОБА_6 , який має на утриманні тяжко хвору малолітню доньку 2022 року народження, постійно доглядає за тяжко хворим батьком, який є інвалідом першої групи після перенесеного інсульту, і якому потрібна постійна стороння допомога, а також виключно позитивну характеристику, в тому числі від сусідів обвинуваченого, які його знають з дитинства.
Крім того, апелянт посилається на фактичні обставини справи та зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 засуджує свої дії та визнає свою вину, неодноразово просив вибачення у колишньої дружини, яка є потерпілою та яка його пробачила і просила суд першої інстанції не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також, апелянт вважає, що прокурором не було доведено існування всіх ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не містить клопотання про розгляд за участю сторін, а тому апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Броварського міськрайонного суд Київської областіперебуває кримінальне провадження № 12024111130001502 від 03 червня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської областівід 25.09.2024 клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до 23 листопада 2024 року включно.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції були заслухані пояснення прокурора, потерпілої, обвинувачених та захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, який на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення проти волі, честі та гідності особи, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, а також всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності і був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, при цьому, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України в період дії іспитового строку, що значно підсилює тяжкість покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не одружений та офіційно не працевлаштований, тобто не має достатньо стійких соціальних зв'язків, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому на даному етапі провадження, яке наразі триває,існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, який обізнаний з адресами проживання свідків та їх контактними даними може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показівнаданих на досудовому слідстві, які ще не отримані і безпосередньо не досліджені судом.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Щодо посилань захисника на те, що обвинувачений має на утриманні тяжко хвору малолітню доньку 2022 року народження, постійно доглядає за тяжко хворим батьком, який є інвалідом першої групи після перенесеного інсульту, і якому потрібна постійна стороння допомога, то колегія суддів зауважує, що на даному етапі провадження з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченому, дані обставини не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
До того ж, як правильно встановив суд першої інстанції, надана захисником довідка перебування ОСОБА_6 з 24.05.2024 на обліку, як особи, що надає соціальні послуги батьку ОСОБА_9 не свідчить про здійснення обвинуваченим фактичного догляду за батьком, зважаючи, в тому числі і на те, що у матеріалах кримінального провадження наявна інформація, про фактичне проживання ОСОБА_6 до моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за іншою адресою ніж його батько. Також, сторона захисту не підтвердила факт спільного проживання обвинуваченого з донькою ОСОБА_10 , навпаки, з долученої захисником виписки із медичної карти стаціонарного хворого слідує, що домашня адреса ОСОБА_10 є адреса проживання її матері - ОСОБА_11 . Крім того, звертає на себе увагу і те, що обвинувачений ОСОБА_6 не працевлаштований, тобто офіційного джерела доходу не має, що ставить під обґрунтований сумнів можливість обвинуваченого взагалі утримувати доньку, як про це зазначає захисник.
Не спростовує обґрунтованість ризику та доцільність продовження строку тримання під вартою, а також ж не дає достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 не зможе здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України і доводи захисників про те, що обвинувачений визнає вину та просив вибачення у потерпілої, яка не заперечувала щодо застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Що ж до посилань захисника на позитивну характеристику обвинуваченого, то така обставина не є визначальною, оскільки враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, які наразі не дають підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на фактичні обставини справи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки це є предметом судового розгляду суду першої інстанції та наступної їх оцінки, тоді як під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого обставини кримінального правопорушення не досліджуються та оцінка доказам не надається.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, який на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшився і в сукупності з даними про його особу підтверджує на даному етапі провадження потребу в подальшому триманні під вартою. Зважаючи на наведене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність прокурором існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід, як про це просить захисник, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2024, якою з поміж іншого, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України до 23 листопада 2024 року включно та постановлено утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. - без змін. Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4