Справа №759/17318/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4893/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
15 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12022100080001816 від 22.07.2022 за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, який здобув середню освіту, не одруженого, не працюючого, зі слів має малолітню дитину 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 13.08.2015 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, 12.07.2019 звільнений у зв'язку з відбуттям покарання;
- 25.04.2023 Святошинським районним судом м. Києва за ч.1 ст.296, ч.1 ст.122, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
За правилами ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано строк його перебування під вартою за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 року починаючи з 01.08.2022 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , будучи раніше засудженим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і вчинив умисний корисливий злочин за таких обставин. Так, 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Зокрема, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №342_2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (Указ затверджено Законом №2263-IX від 22.05.2022) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05годин 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
ОСОБА_7 , 21.07.2022 приблизно о 16-00 год., в умовах воєнного стану, вийшовши зі свого місця мешкання, а саме квартири АДРЕСА_2 , знаходячись на першому поверсі вказаного будинку біля кімнати консьєржа, в якій нікого не було, побачив на ліжку у даній кімнаті мобільний телефон марки "ZTE Blade L210 1/32GB Black" IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 1900 грн., який вирішив таємно викрасти.
Реалізуючи свій таємний умисел та пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 таємно, відкривши вікно вказаного приміщення, викрав мобільний телефон марки "ZTE Blade L210 1/32GB Black", IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 1900 грн., в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора ПРаТ "Київстар", який належить на праві власності ОСОБА_10 , завдавши потерпілій матеріальної шкоди. Пясля чого одразу прослідував до відділення ПТ "Ломбард Кредит Юніон", який розташований по АДРЕСА_3 , де о 16-40 год. 21.07.2022 заклав викрадений мобільний телефон, отримав грошові кошти, які витратив на власні потреби.
На вирок суду заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав обов'язковому застосуванню, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2024 стосовно ОСОБА_7 змінити та постановити ухвалу, якою вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. Визначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання з покаранням за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Апелянт зазначає, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до оскаржуваного вироку, інкриміноване кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив 21.07.2022, тобто до ухвалення попереднього вироку Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання. Остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
Однак, як вказано в апеляційній скарзі, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції вказані вимоги закону проігнорував, та не визначив обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 4 ст. 70 КК України і незаконно призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
До початку апеляційного розгляду надійшла змінена апеляційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 .
В зміненій апеляційній скарзі апелянт просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2024 щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України скасувати та кримінальне провадження №12022100080001816 від 22.07.2022 щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В обґрунтування зміненої апеляційної скарги апелянт вказує, що на даний час встановлені підстави для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи, у такому разі вони поширюються на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такими законами чинності. Законом N?3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів щодо посилення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП України та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт зазначає, що оскільки у кримінальному законі не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон N?3886-1Х має зворотню дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_7 вчинене ним 21.07.2022.
Відповідно до п. 5 р. ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року. Згідно з діючим на момент вчинення злочинів законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 становив 2481 грн., відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1240,5 грн.
Таким чином, кримінальна відповідальність за крадіжки з врахуванням змін, внесених Законом N?3886-IX, настає за вчинення крадіжки на суму 2481 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку) 21.07.2022 на суму 1900 гривень, кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу зі змінами та просила задовольнити її, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги зі змінами, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга зі змінами підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 ,за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду, та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Що стосується доводів апеляційної скарги зі змінами прокурора щодо необхідності закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинив 21.07.2022.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив - 2481 грн.
Ураховуючи зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2022 році, становить 2481 грн.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що своїми неправомірними діями ОСОБА_7 заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 у сумі 1900 гривень.
Оскільки, вартість майна, яке таємно викрав ОСОБА_7 є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме менша за суму 2481 грн., то вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення на даний час не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ законодавець змінив розміри шкоди для визначення діянь, при вчиненні яких настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки чужого майна, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга зі змінами прокурора підлягає задоволенню, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2024 скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України - закриттю, на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 284, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу зі змінами заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року у кримінальному провадженні №12022100080001816 від 22.07.2022 щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження №12022100080001816 від 22.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази по справі:
- три сліди папілярних узорів, особисту дактилокарту на ім'я ОСОБА_7 , зберігати при матеріалах провадження.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4