Справа № 11-cc/824/4636/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/25184/24-к
17 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2024 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт із забороною на відчуження, розпорядження та користування на вилучене майно в ході обшуку транспортного засобу Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , а саме на транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який фактично використовується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підозрюваним ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Подана апеляційна скарга відповідно до штрих коду, що міститься на конверті 16.06.2024 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
ОСОБА_6 не є підозрюваним, обвинуваченим у данному кримінальному провадженні. Вилучений під час обшуку транспортний засіб належить останньому на підставі права власності, як результат трудової діяльності. Разом з тим, під час обшуку нічого не винайдено, а отже і відсутні підстави для визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволенні апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, що Печерською окружною прокуратурою м. Києва, здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4202410206000019 від 02.02.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
22.05.2024 року в період часу з 20 год. 30 хв. по 21 год. 00 хв. відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/22306/24-к від 16.05.2024 року з метою припинення злочинної діяльності, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення проведено обшук транспортного засобу марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який фактично використовується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так в ході обшуку транспортного засобу марки марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 : уривок паперу з написом « ОСОБА_12 , НОМЕР_3 » та транспортний засіб Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 .
22.05.2024 року транспортний засіб Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024102060000019 від 02.02.2024 року.
03.06.2024 року прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 звернулася з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту із забороною на відчуження, розпорядження та користування на вилучене майно в ході обшуку транспортного засобу Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , а саме на транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який фактично використовується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підозрюваним ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2024 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт із забороною на відчуження, розпорядження та користування на вилучене майно в ході обшуку транспортного засобу Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , а саме на транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який фактично використовується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підозрюваним ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , оскільки він в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на транспортний засіб, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт із забороною на відчуження, розпорядження та користування на вилучене майно в ході обшуку транспортного засобу Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , а саме на транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі «Sprinter» з д.н.з. НОМЕР_1 , код кузова № НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який фактично використовується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підозрюваним ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3