Справа 753/8580/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1660/2024 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
19 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 120201000200002393 за апеляційною скаргою прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року,
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, одруженого, працюючого столяром на ТОВ «ДОРРУХ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 03 лютого 2016 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання за даним вироком період затримання у порядку ст.208 КПК України з 02 лютого 2022 року по 03 лютого 2022 року включно та термін попереднього ув'язнення з 26 травня 2020 року по 23 травня 2022 року включно, із розрахунком один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю, що дане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , 02 лютого 2020 року, близько 02 години 00 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою з'ясувати стосунки з приводу попереднього конфлікту на побутовому ґрунті, який стався між ОСОБА_11 та їх знайомим ОСОБА_12 , перебуваючи на території незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , де розташований будівельний вагончик, в якому перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_13 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, які виникли на ґрунті словесного конфлікту, з метою заподіяння тілесного ушкодження, проникли до будівельного вагончику, де завдали потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.
Окрім того, ОСОБА_8 органом досудового слідства обвинувачувався у тому, що він, 02 лютого 2020 року, близько 02 години 15 хвилин, перебуваючи у вагончику на території незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі палицю із залізним наконечником, умисно наніс численні хаотичні удари в область голови ОСОБА_13 , завдавши останньому тяжких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з ушкодженнями м'яких тканин, перелому кісток обличчя, крововиливу під тверду та м'яку мозкову оболонку та в тканину мозку з розвитком у перебіг набряку-набухання головного мозку ОСОБА_13 помер у приміщенні ЛШМД. Тобто, ОСОБА_8 , обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Висновок суду про недоведеність вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, вважав необґрунтованим. На переконання прокурора, висновки суду, викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності між показаннями наданими під час судового розгляду та викладеними у вироку. Вважав, що висновки місцевого суду щодо недоведеності вини ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.122 КК України не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, у тому числі і на показаннях обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . На переконання прокурора, поза увагою суду залишилось те, що ініціатором подій, які призвели до тяжких наслідків у виді смерті ОСОБА_13 був саме ОСОБА_8 . Показання ОСОБА_8 щодо обстановки на місці події, зокрема в частині обставин нанесення потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень підтверджуються лише показаннями свідка ОСОБА_14 , яка є його дружиною та яка не була очевидцем події, а відтак її показання не можна було брати до уваги. Висновки місцевого суду про суперечність показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_17 на думку прокурора є неналежним чином мотивованими, а обмеження прокурора у допиті свідка ОСОБА_17 вплинуло на повноту судового розгляду. Водночас, показання свідка ОСОБА_10 викривають ОСОБА_8 в частині нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 . Окремо прокурор звернув увагу на особу ОСОБА_8 , який під час досудового розслідування перебував у розшуку, а на місці події не вживав жодних заходів щодо надання медичної допомоги потерпілим, що на думку прокурора свідчить про доведеність його умислу на заподіяння тілесних ушкоджень до кінця, а його показання слід вважати такими, які спрямовані виключно на полегшення його становища. Аргументи суду про не перевірку версії ОСОБА_8 про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 саме ОСОБА_17 , на одязі якого була виявлена кров, походження якої не виключено від ОСОБА_13 , на думку прокурора не враховує ту обставину, що відповідно до показань ОСОБА_17 він витягав ОСОБА_13 з будівельного вагончика під час пожежі, який стікав кров'ю, що в свою чергу пояснює наявність крові на його одежі. Просив вирок скасувати в частині виправдування обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки, за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років; на підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи її необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Вирок Дарницького районного суду м. Києвавід 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині засудження його за ч.1 ст. 122 КК України не оскаржувався, а тому, відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, у цій частині вирок апеляційним судом не перевірявся. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги у цій частині в порядку ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність вироку в частині виправдування ОСОБА_8 , то вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до п.1 і п.2 ч.1 ст. 91 КПК України передбачені: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України проявляється в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 КК України в частині завдання тяжких тілесних ушкоджень характеризується умислом, який може бути як прямим, так і не прямим. Тобто, у даному кримінальному провадженні підлягало доказуванню те, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх діянь, бажаючи чи свідомо допускаючи отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень вчинив діяння внаслідок чого потерплому такі тілесні ушкодження були завдані. Не доведення цих обставин указує на не доведеність наявності у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Зазначених вимог закону у ході судового розгляду та при постановленні вироку суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.
Дослідивши докази, які надані стороною обвинувачення суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність того, що ОСОБА_8 вчинив будь-яке діяння, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_13 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, тобто стороною обвинувачення не було доведено наявності у діяннях ОСОБА_8 об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Колегія суддів із таким висновком погоджується у повному обсязі.
Так, обставини, які встановлюються із рапортів поліцейського УПП в м. Києві, оперуповноваженого та оперативного чергового не містять будь-яких даних фактичних даних які стверджували про нанесення потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень обвинуваченим. Окрім того колегія суддів враховує те, що відповідно до ч.2 ст.84 КПК України рапорти поліцейських, складених за результатами виконання службових обов'язків не є джерелом доказів у кримінальному провадженні.
Уся наявна у матеріалах справи медична документація на потерпілого ОСОБА_13 , а також висновок судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_13 підтверджують факт отримання ним тілесних ушкоджень, їх локалізацію та ступінь тяжкості, указують на причину смерті потерпілого. Між тим, ці джерела не містять посилань на фактичні обставини, якими би доводився факт вчинення ОСОБА_8 діянь, внаслідок яких ОСОБА_13 буди завдані тяжкі тілесні ушкодження.
Протоколи огляду як місця події, так і огляду трупа не містять жодних даних, за наявності яких можливо би було стверджувати про те, що ОСОБА_8 . ОСОБА_13 були завдані тяжкі тілесні ушкодження.
Усі проведені у справі судово-імунологічні експертизи не містять жодних фактичних даних, якими би підтверджувався факт завдання обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
Протокол огляду предмета, яким є дерев'яна палка не містить фактичних обставин якими доводився факт завдання обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Окрім того колегія суддів зважає на те, що у ході судового розгляду не було здобуто доказів, які би стверджували про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_13 були завдані саме цією палкою.
Протокол пред'явлення для впізнання обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11 у ході якого потерпілий впізнав обвинуваченого, не містить жодних фактичних даних в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, оскільки обвинувачений вчинив злочин щодо потерпілого ОСОБА_11 , що викликало можливість впізнання потерпілим обвинуваченого.
Оцінюючи протоколи слідчих експериментів із участю потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_17 та підозрюваного ОСОБА_10 суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що фактичні обставини, які встановлюються цими слідчими діями є суперечливими, не послідовними, кожна із указаних осіб по своєму відтворює подію, очевидцями якої вони були, що унеможливлює здійснення будь-яких висновків про підтвердження цими протоколами будь-яких обставин, що підлягають доказуванню.
Щодо показань, які у ході судового розгляду дали потерпілий ОСОБА_11 , свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , то ці показання не містять достатніх даних із яких можливо би було зробити висновок про причетність обвинуваченого до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Щодо інших доказів, які були надані стороною обвинувачення, то вони не містять жодних фактичних даних, якими би доводилась будь-яка із обставин, зазначених у ст. 91 КПК України.
Врахувавши наведені обставини суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність того, що обвинуваченим було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України та на законних підставах ухвалив щодо нього виправдувальний вирок, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення.
Доказів, якими би доводилась вина обвинуваченого у вчиненні злочину у ході судового розгляду не встановлено. Доказам, що надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції надав належну юридичну оцінку, обґрунтовано дійшовши до висновку про недоведеність того, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України. Ні показання обвинуваченого, ні потерпілого ОСОБА_11 , ні зазначених прокурором свідків не містять фактичних даних із яких можливо би було зробити висновок про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. У тому числі і показання свідка ОСОБА_18 не містять таких фактичних даних. Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувачений не надав медичної допомоги потерпілому не можуть бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції оскільки указана обставина жодним чином не може стверджувати про доведеність вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, а достатньої кількості належних та допустимих доказів, які би цю обставину підтверджували у ході судового розгляду не встановлено. Процесуальна поведінка обвинуваченого у ході досудового слідства та під час розгляду справи у суді не є доказом у справі і не може враховуватись при вирішенні питання про доведеність вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Дарницького районного суду м. Києвавід 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовляє.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
У задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києвавід 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
___________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4