21 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 30.07.2024 під час обшуку при затриманні у порядку передбаченому ст. 208 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: посвідчення № НОМЕР_1 видане АТ «Українська залізниця», мобільний телефон марки «iPhone 7», чорного кольору, сім картою з абонентським номером НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, відмовити в арешті вказаного в клопотанні майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.
Зазначає про те, що прокурором до клопотання було долучено постанову про визнання майна речовим доказом, яка не відповідає вимогам ч. 6 ст. 110 КПК України.
Так, дана постанова з аналізу її змісту свідчить, що вона є формальною, так як не містить виклад обставин та фактів, які конкретно містить сліди вчинення кримінального правопорушення та відсутнє будь-яке обґрунтування, яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає майно, за таких підстав зазначена постанова не відповідає абз. 2 п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, оскільки відсутнє обґрунтування мотивів прийняття постанови, а остання містить лише цитування закону, тобто є формальною.
Крім того, арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного зв'язку.
Разом з тим, адвоката звертає увагу суду апеляційної інстанції, що до клопотання прокурора не додані докази обмеження доступу до арештованого майна.
В свою чергу матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що сторона обвинувачення не мала можливості із залученням спеціаліста виготовити копії інформації, яка міститься у вказаних речових доказах.
Окрім цього, в своєму клопотанні прокурор не посилається на необхідність проведення експертного дослідження вилучених речей з метою виявлення можливо видалених відомостей.
Що стосується посвідчення № НОМЕР_1 , виданого АТ «Українська залізниця», то стороною обвинувачення також не доведено, яким чином воно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Повідомлена ОСОБА_6 підозру, як вважає автор апеляційної скарги, необґрунтована та належним чином не підтверджена.
В судове засідання учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
До початку розгляду справи адвокат ОСОБА_5 направив клопотання про розгляд справи у його відсутність, апеляційну скаргу просив задовольнити, прокурор про причини своєї неявки не повідомив.
Таким чином, на думку колегії суддів, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності не з'явившихся учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, відділенням розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000077 від 03.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини, за яких ОСОБА_6 , обіймаючи посаду заступника директора виконавчого філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця» знаходячись на території міста Києва, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, розробив план злочинних дій, що полягав у одержанні ним як службової особи неправомірної вигоди для за невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб.
З цією метою ОСОБА_6 , заступника директора виконавчого філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця», звернувся до раніше йому знайомих осіб, які перебували з останнім в службових відносинах, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обіймає посаду начальника відділу координації підрозділів швидкого реагування філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який обіймає посаду начальника загону виробничого підрозділу «Знам'янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця», яким було повідомлено про свої злочинні наміри та доведено до їх відома деталі вказаного злочинного плану, на що останні надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправність злочинних діянь які в подальшому будуть вчинятись
Так, о 14:56 год. 30.07.2024, ОСОБА_8 діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану у складі групи осіб із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-А, одержав від ОСОБА_11 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду в розмірі 54 500 гривень (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) гривень, та в подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були затримані в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.
Під час затримання ОСОБА_6 в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 КПК України і ст. 236 КПК України, в присутності понятих, було проведено обшук затриманого ОСОБА_12 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено: посвідчення № НОМЕР_1 видане АТ «Українська залізниця», мобільний телефон марки «iPhone 7», чорного кольору, сім картою з абонентським номером НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору.
Того ж дня, 30.07.2024 року вилучені речі постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_13 були визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
12.08.2024 прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 30.07.2024 під час обшуку при затриманні у порядку передбаченому ст. 208 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: посвідчення № НОМЕР_1 видане АТ «Українська залізниця», мобільний телефон марки «iPhone 7», чорного кольору, сім картою з абонентським номером НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вищевказаного майна, яке відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстави для арешту цього майна.
При цьому, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
При цьому, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри є безпідставними, так як арешт накладено з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України і на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апелянта про те, що вказане майно не відповідає критеріям речових доказів також не заслуговують на увагу, оскільки встановлені стороною обвинувачення фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що це майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 30.07.2024 під час обшуку при затриманні у порядку передбаченому ст. 208 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: посвідчення № НОМЕР_1 видане АТ «Українська залізниця», мобільний телефон марки «iPhone 7», чорного кольору, сім картою з абонентським номером НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору,- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/5986/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 757/35843/24-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_14
Доповідач: ОСОБА_1