Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/15985/2024
м. Київ Справа № 754/6783/24
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кир'ян Дар'ї Ігорівни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ольшевської І.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП - передано до Голосіївського районного суду м. Києва, за територіальною підсудністю.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва (02105, м. Київ, вул. Пластова, 3).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 21 серпня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кир'ян Дар'я Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції та визначити розгляд даної справи здійснювати у Голосіївському районному суді м. Києва.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процессуального права.
Зазначає, що передаючи справу до Дніпровського районного суду м. Києва суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач сам вправі обирати підсудність за якою подавати позов, однак позивач не обирав і не подавав позов саме до Дніпровського суду м. Києва, первинно позов подавався до Деснянського районного суду м. Києва.
Вказує на те, що у позивача була можливість оскаржити ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва про передачу справи до Голосіївського суду, але він не вважав це за необхідне і погодився з розглядом справи саме Голосіївським районним судом.
Вважає, що передаючи справу за підсутність з одного суду до іншого призводити до затягування розгляду справи, оскільки позов був поданий ще 10 травня 2024 року, проте й досі провадження не відкрито.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Передаючи справу до Дніпровського районного суду м. Києва суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до матеріалів справи, дорожньо транспортна пригода сталась за адресою: АДРЕСА_1 , крім того: позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34; відповідач -2 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; відповідач-3 ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За відомостями Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 - не значиться.
Відповідно до інформації з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
З урахуванням вище викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що справу належить направити до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року набрала законної сили
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП - передано до Голосіївського районного суду м. Києва, за територіальною підсудністю.
Передаючи справу до Голосіївського районного суду м. Києва суд першої інстанції посилався на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів наявності процесуальних підстав залучення в якості співвідповідача ОСОБА_3 , тому визначення підсудності за місцем проживання такої особи не відповідає завданню процесуального судочинства та має наслідки, передбачені статтею 44 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, підсудність даного спору підлягає визначенню або за зареєстрованим місцем знаходження потенційного відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Кредо», або за зареєстрованим проживанням потенційного відповідача, який є особою, винною у завданні шкоди позивачу, ОСОБА_2 , або за місцем завдання позивачу шкоди.
Таким чином, визначаючи підсудність розгляду даного спору, суд врахував правила статей ч. 15, ч. 6 ст. 28 ЦПК України, а також територіальне місце проживання позивача та місце знаходження її уповноваженого представника на території м. Києва, тому визначив підсудність розгляду даного спору про відшкодування шкоди - за місцем завдання такої шкоди, тобто Голосіївському районному суду м. Києва.
Ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року набрала законної сили.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва (02105, м. Київ, вул. Пластова, 3).
Передаючи справу до Дніпровського районного суду м. Києва, суд першої інстанції посилався на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача; позивачем до відповідача ОСОБА_3 заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 666 792,85 грн., витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в розмірі 10 000,00 грн., судового збору в розмірі 6 667,93 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 900,00 грн.; як встановлено Деснянським районним судом міста Києва в ухвалі від 27.05.2024р., відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність передачі справи на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третястатті 12 ЦПК України).
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Територіальна підсудність має декілька видів: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд, або суддя (ст. 26 ЦПК України), підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), підсудність справ за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст. 29 ЦПК України), виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Згідно з ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За загальним правилом частини 1 статті 27ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 6 статті 28 ЦПК Українипозови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Згідно ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Отже, дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) вказано, що: «Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України» свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленоїстаттею 30цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги пред'явлені до трьох відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 15 ст.28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Предметом спору у цій справі є стягнення матеріальних збитків, які зазнав позивач в результаті пошкодження його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч.6 ст.28 ЦПК України, у позивача виникло право пред'явити даний позов зокрема за місцем вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Передаючи справу до Голосіївського районного суду м. Києва суд першої інстанції посилався на те, що розгляд справи необхідно здійснювати за місцем завдання шкоди.
Позивач не оскаржував ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року, тобто фактично погодився з тим, що розгляд справи буде проведено за місцем скоєння ДТП.
Натомість суд першої інстанції на зазначене вище увагу не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для передачі справи до Дніпровського районного суду м. Києва.
Колегія суддів наголошує, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).
Передаючи справу за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з даним позовом ОСОБА_1 звернулась ще у травні 2024 року і передаючи справу до іншого суду вже втрете фактично відбувається затягування розгляду справи, що порушує право позивача на розгляд справи протягом розумного строку.
Передаючи справу на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що потягло за собою постановлення помилкової ухвали, яка порушує права позивача на гарантії захисту у суді його прав та інтересів, тому ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи в апеляційній скарзі є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права,
Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кир'ян Дар'ї Ігорівни підлягає задоволенню, а ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кир'ян Дар'ї Ігорівни задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ДТП направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: