апеляційне провадження №22-ц/824/9962/2024
справа №756/16714/23
22 жовтня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Помазанової Марини Володимирівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Луценко О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та грошової винагороди з нагоди ювілею, -
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та грошової винагороди з нагоди ювілею.
Вимоги позову мотивує тим, що позивачка з 21 липня 1981 року працювала у відокремленому підрозділі Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". 31 січня 2023 року позивачка звільнилась за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Між адміністрацією Київської дирекції залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України укладено Колективний договір на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки, який діє по теперішній час.
Вказує, що пунктом 3.10 Колективного договору установлено працівникам дирекції, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
Пунктом 3.19 Колективного договору визначено працівникам залізниці з нагоди ювілею (60 років) виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу.
Відповідно до пункту 3.10 Колективного договору, маючи достатній стаж роботи для отримання матеріальної допомоги, позивачка 05 січня 2022 року подала заяву про отримання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886,00 гривень.
04 січня 2023 року позивачка подала заяву про отримання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік у сумі 16 104,00 гривень.
Окрім того, сума грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років) в розмірі посадового окладу 6788,00 грн у відповідності пункту 3.19 Колективного договору також не була виплачена.
Уважає, що АТ "Українська залізниця" незаконно та безпідставно не виплатила позивачці належні кошти при звільненні у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 30 990,00 гривень та грошової винагороди з нагоди ювілею у розмірі посадового окладу 6 788,00 гривень.
Вказує, що правлінням АТ "Укрзалізниця" 14 березня 2022 року прийнято рішення про призупинення виплат, передбачених умовами колективних договорів філій, а також виробничих (структурних) підрозділів, в тому числі і виплати працівникам товариства щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди з нагоди ювілею.
Відповідач призупинив виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівникам про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України "Про колективні договори" не ініціював питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років), а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30 990,00 гривень та невиплачену грошову допомогу з нагоди ювілею (60 років) в сумі посадового окладу 6 788,00грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886,00 гривень, невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в сумі 16 104,00 грн та суму грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років) в розмірі посадового окладу 6 788,00 грн.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 гривень.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "Українська залізниця" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував норми Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2023 року №2136-IX, відповідно до частини 2 статті 1 якого на період дії воєнного часу вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 43 Конституції України.
Уважає, що законодавець в статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" мав на меті не додатково задекларувати таке право роботодавця, а надати йому якісно нове повноваження - в односторонньому порядку зупиняти дію окремих положень колективного договору.
Відтак, користуючись наданими повноваженнями, Правління АТ "Укрзалізниця" прийняло рішення від 14 березня 2022 року, згідно пункту 1.1.4 якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені додаткові виплати, що передбачені Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково (за виключенням матеріальної допомоги на лікування та поховання).
Уважає, що правління АТ "Укрзалізниця" в межах компетенції, наданої йому Статутом АТ "Укрзалізниця" та у відповідності із статтею 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", прийняло законне та правомочне рішення про тимчасове зупинення положень колективного договору, що передбачають нарахування працівникам АТ "Укрзалізниця" додаткових, порівняно із трудовим законодавством України, видів виплат.
Зазначає, що відповідач не відмовляв позивачці у виплаті матеріальної допомоги та винагороди з нагоди ювілею, а лише відтермінував реалізацію цих виплат відповідно до повноважень, наданих відповідачу законом.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на судову практику судів першої та апеляційної інстанції у справах з подібними правовідносинами.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
10 червня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення адвоката Осьмак А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 .
В поясненнях вказує, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Вказує, що посилання скаржника на рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року про призупинення виплат за галузевою угодою та колективними договорами не можуть братись судом до уваги, оскільки вказане рішення розповсюджується на діючих працівників Товариства, до пенсіонерів воно не може бути застосоване, оскільки вказане рішення правління не звільняє АТ "Українська залізниця" від обов'язку виконати вимоги статті 116 КЗпП України - виплатити всі суми коштів, що належать працівникові від підприємства, установи, організації в день звільнення.
Звертає увагу, що посилання скаржника на судову практику є помилковим, оскільки такі стосуються спорів між діючими працівниками АТ "Укрзалізниця" та відповідачем.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок про передчасність прийняття рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат, передбачених колективними договорами до набрання чинності Закону №2136-IX. Суд вказав, що посилання роботодавця на статтю 11 Закону №2136-IX як на підставу невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки є безпідставним та не може слугувати аргументом відмови у виплаті коштів працівникові, оскільки таке посилання суперечить положенням статті 58 Конституції України.
Також суд вказав, що стороною відповідача не доведено, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (№ 3356-ХІІ від 01.07.1993), а також Закону України «Про колективні договори і угоди»
З даних трудової книжки установлено, що позивачка працювала у відокремленому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 21 липня 1981 року по 31 січня 2023 року (а.с.14-19).
Між адміністрацією Київської дирекції залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України укладено Колективний договір на 2001-2005 роки, який пролонгований на 2006-2023 роки.
Відповідно до пункту 3.10 колективного договору працівникам дирекції, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців та подали письмову заяву, визначено надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
Відповідно до пункту 3.19 колективного договору працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку визначено виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) (а.с. 10-13).
15 січня 2022 року позивачкою на ім'я начальника виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень подано заяву від 05 січня 2022 року про надання матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 21).
04 січня 2023 року позивачкою на ім'я начальника виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень подано заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 22).
Згідно даних подання начальника залізничної станції "Почайна" №10 від 03 січня 2023 року запропоновано заохотити касира товарного (вантажного) 1 категорії ОСОБА_1 з нагоди 60-річчя та за сумлінну працю (а.с. 25).
Наказом (розпорядженням) №169/ОС від 23 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з 31 січня 2023 року з посади касира товарного (вантажного) 1 категорії у зв'язку з виходом на пенсію. Компенсовано за невикористані 17 днів відпустки. Із виплатою одноразової матеріальної допомоги у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, передбаченої змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2023 рр. п.8.11 (за 41 рік 6 місяців 11 днів), із виплатою додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, передбаченої змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2023 рр. п.8.11 (за 41 рік 6 місяців 11 днів) та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2023 рр. за 2022 та 2023 рік після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» (а.с. 20).
27 березня 2023 року позивачка звернулась із заявою, у якій зазначила, що при звільненні не отримала виплати матеріальної допомоги за 2022-2023 роки, виплату з нагоди ювілею (пункт 3.19 колективного договору), одноразову грошову допомогу згідно пункту 8.11 колективного договору (а.с. 24).
Згідно даних витягу з протоколу №Ц-54/31 засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (а.с. 44).
Відповідно до частини 2 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Згідно частини 1 статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до частини 2 статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
При цьому, системний аналіз законодавства свідчить про те, що дія статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.
Отже, оскільки виплати, що є предметом спору у цій справі, передбачені пунктами 3.10, 3.19 Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз'яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22.
Відтак суд першої інстанції помилково вказав про те, що запровадження відповідачем окремих обмежень під час дії воєнного стану суперечить вимогам закону.
Разом з цим, у справі, що переглядається, колегія суддів уважає за необхідне зазначити про таке.
Наказом №169/ОС від 23 січня 2023 року позивачку звільнено на підставі статті 38 КЗпП України. Окрім цього, вказаним наказом визначено виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, передбаченої змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2023 рр. п.8.11 (за 41 рік 6 місяців 11 днів), виплатити додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, передбаченої змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2023 рр. п.8.11 (за 41 рік 6 місяців 11 днів) та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр. пролонгованого на 2006-2023 рр. за 2022 та 2023 рік, проте вказано про таку виплату після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».
Згідно даних витягу з протоколу №Ц-54/31 засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.
У цій справі наказ про звільнення позивача містить вказівку про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги, при цьому, з огляду на положення статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення.
Відтак зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі із працівником, що звільняється.
Доводів щодо не згоди із розрахунком сум, що підлягають стягненню, апеляційна скарга не містить.
Посилання відповідача на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, проте з помилкових мотивів, не врахувавши, що до звільненого працівника обмеження конституційний прав і свобод людини і громадянина, які передбачають призупинення виплат, зокрема матеріальної допомоги на період дії воєнного стану, не можуть бут застосовані.
З огляду на викладене, апеляційний суд робить висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду, у зв'язку із чим апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Помазанової Марини Володимирівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова