Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.
Єдиний унікальний номер справи № 757/2266/21-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15313/2024
Іменем України
22 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києвавід 07 лютого 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У січні 2021 року позивач ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 21 липня 2020 року між сторонами було укладено договір про надання кредиту № 330114298, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 7250 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 0,40% від суми кредиту за кожен день кредитування та 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору, до моменту повного погашення заборгованості за кредитом, строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська картка № НОМЕР_1 ).
Так, 20 серпня 2020 року строк платежу за договором закінчився, а відповідач не виконав свої зобов'язання, а саме: не повернув кредит, не сплатив проценти.
Позивач своє зобов'язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав. Оскільки, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, станом на 18 грудня 2020 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 8120 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 8120 грн. 00 коп., а також сплачений судовий збір в сумі 2 102 грн. 00 коп.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість у розмірі 8120 (вісім тисяч сто двадцять) грн. 00 (нуль) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» судові витрати 2 102 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2024 року - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Шершень Ю.С. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року скасувати в повному обсязі та надати можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано інформацію про місце реєстрації відповідача.
Вказує, що відповідач заявляв про непідсудність справи в заяві про перегляд заочного рішення.
До Київського апеляційного суду 24 вересня 2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає її безпідставною та необґрунтованою, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року є законним, обґрунтованим таким, що ухвалено відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Просить заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року залишити без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 120 гривень.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
А відтак, відсутні підстави для виклику сторін у судове засідання та, відповідно, проведення засідань у режимі відеоконференції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
За загальним правилом позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Доводи відповідача , що заява про порушення справи подається до суду за місцем проживання відповідача є хибними.
З матеріалів позовної заяви видно, що позов подано з приводу повернення коштів за договором кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
За змістом вказаної норми, місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок (передати кредитору річ, результати робіт, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор повинен прийняти належне виконання.
За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК.
При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці.
У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
У п.4.10 Кредитного Договору №330114298 від 21 липня 2020 року сторони погодили, що місцем виконання цього Договору є місцезнаходження позивача, зазначене в розділі 5 цього Договору.
Як установлено матеріалами справи, борг, передбачений умовами кредитного договору та виконання якого було передбачено за адресою, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва.
Отже, твердження скаржника про наявність підстав застосування ч. 1 ст. 27 ЦПК України не знайшли свого підтвердження, тому судом першої інстанції не було порушено норми процесуального закону, у зв'язку з чим оскаржуване заочне рішення постановлено з дотриманням встановлених правил підсудності.
Відтак, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року постановлене з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року залишенню без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова