22 жовтня 2024року м. Київ
Справа № 758/6160/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/16880/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Ларіонової Н.М. 25 серпня 2020 року року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, витребування нерухомого майна у власність позивача,
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, витребування нерухомого майна у власність позивача - залишено без розгляду.
Не погодилась із вказаним рішенням суду позивач, представником 12 вересня 2024 року на поштову адресу Київського апеляційного суду надіслано апеляційну скаргу.
Запитом Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року витребувано з Подільського районного суду м. Києва цивільну справу №758/6160/19, яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 26 вересня 2024 року.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що копія оскаржуваної ухвали надійшла на електронну пошту представника позивача лише 28 серпня 2024 року, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти представника. Таким чином, строк на апеляційне оскарження нею пропущено не було.
Однак, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, суддя вважає, що апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою не може бути відкрито, виходячи з наступного.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Чинний Цивільний процесуальний кодекс не містить визначення терміну «обставин непереборної сили».
Визначення «обставини непереборної сили» дається в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні»
Так, відповідно до ч. 2 ст. 14-1 цього Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Слід зазначити, що Верховний Суд в своїх рішення неодноразово наголошує, шо поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2020 року по справі № 638/13008/18 (провадження № 61-2607св19), постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі № 2-1368/07 (провадження № 61-6923св19).
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як вбачається із матеріалів справи судом постановлено оскаржувану ухвалу 25 серпня 2020 року / а.с. 121-124/. Апеляційна скарга подана позивачем 12 вересня 2024 року, тобто після спливу одного року з моменту постановлення оскаржуваної ухвали суду.
При цьому, позивач ОСОБА_1 є стороною у справі, і була обізнана про розгляд справи в суді, зокрема, в матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення про вручення ОСОБА_1 01 травня 2020 року судової повістки про виклик в судове засідання, призначене на 25 серпня 2020 року /а.с. 112/. Також, 29 жовтня 2021 року представник позивача - адвокат Кирей О.В. ознайомлювалась з матеріалами справи /а.с.134/, а тому була обізнана про постановлення оскаржуваної ухвали від 25 серпня 2020 року.
Оскаржувана ухвала Подільського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року року згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Надіслана судом: 06.10.2020. Зареєстрована: 07.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2020. Дата набрання законної сили: 10.09.2020.
Положення ст. 358 ЦПК України передбачають можливість поновлення строків на апеляційне оскарження лише у випадку, коли особа, не була повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки та у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Посилання позивача на те, що вона не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції та не отримувала оскаржувану ухвалу суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи спростовують вказані позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Сторона у справі має цікавитися станом розгляду справи. Крім того, дані про хід розгляду справи є доступними для позивача, як при безпосередньому зверненні до суду, так і через мережу інтернет.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що визначені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
З урахуванням того, що ч. 2 ст. 358 ЦПК України містить імперативну вказівку для суду як він має діяти у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення і з матеріалів справи не вбачається обставин, визначених п.1, п.2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Ларіонової Н.М. 25 серпня 2020 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, витребування нерухомого майна у власність позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук