Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М.
Єдиний унікальний номер справи № 759/10061/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15043/2024
Іменем України
22 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
встановив:
У травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивачказазначала, що вона є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2000 року.
В березні 2023 року позивачка виявила, що її квартира залита водою, на стінах, стелі та підлозі двох жилих кімнат та кухні спостерігаються мокрі плями, пошкодження штукатурки, шпалер, паркету.
Комісією Житлово-експлуатаційної дільниці Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" № 8-9, 21 березня 2023 року, було складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) затвердженого начальником Житлово-експлуатаційної дільниці Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" № 8-9 С. Пархоменко.
Згідно з Актом комісії залиття квартири позивачки сталося внаслідок пориву мережі теплопостачання на горищі.
Згідно Акту огляду квартири в результаті комісійного обстеження квартири за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 виявлено наступне: кімната S=15,9 м.кв на стелі чорні плями схожі на цвіль, шпалери деформовані на площі S=5,0 м.кв; паркет на підлозі деформований прощею S=2,5 м.кв; шпалери на стінах деформовані площею S=2 м.кв; кімната S=16,3 м.кв на стелі по шпалерах брудні плями площею S=0,5 м.кв; кухня S=7,3 м.кв на стелі по водоемульсійному пофарбуванню брудні плями площею S=1,0 м.кв, деформований паркет на підлозі S=0,5 м.кв
Позивачка, листом від 11 травня 2023 року звернулася до відповідача з пропозицією відшкодувати завдані збитки добровільно, без звернення до суду. Листом від 31 травня 2023 року відповідачем відмовлено у відшкодування збитків з посиланням на відсутність правових підстав для задоволеного порушеного у зверненні питання.
Для встановлення вартості відновлювального ремонту квартири позивачка звернулася із заявою до ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» з проханням провести будівельно-технічну експертизу та встановити вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023року № 21/04/2023 пошкодження в квартирі АДРЕСА_2 , які виникли внаслідок залиття, описані в дослідницькій частині висновку та зображені на фотознімках у додатку №1 до висновку; вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , складає 67 680,00 (шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» від 23 березня 2023 року сплачено проведення будівельно-технічної експертизи за договором №23/03/2023 від 23 березня 2023 року в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
Крім того, як зазначає позивачка внаслідок залиття квартири було пошкоджено її майно меблі, шпалери, покриття підлоги, одяг в шафах та техніку, що потребує ремонту та відновлення, або знищене, чим завдано моральну шкоду, яка виразилась у підвищеному психологічному навантаженні та душевних страждання, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 5 000 гривень.
Зазначала, що не зважаючи на встановлену актами про залиття вину, відповідач відмовляються усунути завдані збитки та сплатити компенсацію, тому позивачка вимушена звернутись до суду.
Просиластягнути з відповідача: матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири в розмірі 67 680,00 грн.; моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн.; витрати на проведення будівельно-технічної експертизи квартири в розмірі 4 500,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на користь ОСОБА_1 67 680,00 грн. у якості відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири.
Стягнуто з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на користь ОСОБА_1 4500 грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.
Стягнуто з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково було визначено як балансоутримувача будинку за адресою: АДРЕСА_3 та дійшов помилкового висновку щодо обовязків підприємства, зокрема обовязку проведення капітального ремонту інженерно-технічних споруд будинку.
Зазначає, що роботи із капітального ремонту інженерних мереж холодного, гарячого водопостачання, водовідведення та централізованого опалення не передбачені структурою послуг, що надаються мешканцям за договором на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а виконується за рахунок асигнувань, передбачених головному розпоряднику бюджетних коштів Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва на відповідний рік.
Вважає, що висновок будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023 року №21/01/2023, виконаний судовим експертом Центру будівельних та земельних експертиз за заявою позивачки, підготовлений з порушеннями вимог чинного законодавства, а отже не відповідає критерію належності та допустимості доказів, та, як наслідок, не може бути взятий до уваги судом як доказ при вирішенні вказаної справи.
Наголошує, що підстави для відшкодування моральної шкоди позивачці - відсутні.
До Київського апеляційного суду надійшов відзив позивачки в якому остання зазначає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року законне та обґрунтоване, винесене з урахуванням всіх обставин справи, отже не підлягає скасуванню.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Після чого, відповідач подав до Київського апеляційного суду відповідь на відзив в якому заперечує проти аргументів та інформації, наведеної у відзиві на апеляційну скаргу.
Вважає, що позивачка не навела достатніх, належних та допустимих доказів, які б надавали обґрунтованої підстави вважати, що своїми діями або бездіяльністю апелянт завдав позивачці матеріальної шкоди, не навела доказів в чому полягали дії або бездіяльність апелянта та доказів наявності безпосереднього причинного звязку між діями чи бездіяльністю апелянта та шкодою завданою позивачці.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 77 180 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2020 року посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., позивачці належить на праві приватної власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06 лютого 2015 року «Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" яким закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" житловий та нежитловий фонд, зазначений в пункті 1 цього розпорядження, з додатком №1 «Перелік житлового і нежитлового фонду, який передається з балансу КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» та закріплюється на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», яким підтверджується факт передачі на баланс відповідача вказаного будинку.
Згідно листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 107-7080 від 27 жовтня 2023 року обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання цього житлового будинку здійснює комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".
Комісією 21 березня 2023 року у складі головного інженера Мушаровського О.В. , майстра технічної дільниці Прими Т.Й. , майстра ремонтної дільниці Сагайдака Д.В , слюсаря-сантехніка Стецька М.М . ЖЕД № 8-9, було складено акт про залиття квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного акту встановлено, що причиною залиття є порив мережі теплопостачання на горищі.
Згідно Висновку експерта ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» Свериди О.М. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023року № 21/04/2023 пошкодження в квартирі АДРЕСА_2 , які виникли внаслідок залиття, описані в дослідницькій частині висновку та зображені на фотознімках у додатку №1 до висновку; вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , складає 67 680,00 (шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. . Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Факт залиття належної позивачу квартири з вини відповідача та розмір завданої шкоди підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актом про залиття від 21 березня 2023 року, висновком експерта ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» Свериди О.М. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023року № 21/04/2023 .
Відповідачем не спростовано презумпцію його вини у заподіянні шкоди майну позивачці та не надано безспірних доказів того, що шкода була спричинена не з його вини.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023 року №21/01/2023, виконаний судовим експертом Центру будівельних та земельних експертиз за заявою позивачки, підготовлений з порушеннями вимог чинного законодавства, а отже не відповідає критерію належності та допустимості доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.
Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.
Згідно Додатку №4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов'язковою. Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної сторони не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи - прізвище, ім'я, по батькові - підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).
З підстав вищевикладеного, колегія суддів доходить до висновку, що акт залиття квартири є належним та допустимим доказом по справі, позаяк у вказаному акті зазначені всі обов'язкові відомості, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, отже даний акт в загальному відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, і є належним доказом по справі.
Слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що відповідач не є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06 лютого 2015 року «Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" яким закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" житловий та нежитловий фонд, зазначений в пункті 1 цього розпорядження, з додатком №1 «Перелік житлового і нежитлового фонду, який передається з балансу КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» та закріплюється на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», яким підтверджується факт передачі на баланс відповідача вказаного будинку.
Згідно листа Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 107-7080 від 27 жовтня 2023 року обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання цього житлового будинку здійснює комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".
Київський апеляційний суд погоджується з висновками суду першої щодо стягнення матеріальної шкоди з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києві» в розмірі 67 680,00 грн., оскільки відповідачем своєї вини у залитті квартири позивачки не спростовано.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми.
Колегія суддів дійшла правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., оскільки діями відповідача, позивачці спричинені моральні страждання, які пов'язані з пошкодженням належного їй майна.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач не спростував доказами відсутність своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивачки не заявив та не надав інших доказів на підтвердження своїх заперечень, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Встановивши, що позивачка довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачці збитки підлягають відшкодуванню.
Згідно з висновок будівельно-технічної експертизи від 21 квітня 2023 року №21/01/2023 вартість матеріального збитку становить 67 680,00 грн.
З урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки про відшкодування матеріальної шкоди.
Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова