справа №373/492/24 Головуючий у І інстанції - Свояк Д.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/15688/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2024 року
у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
У березні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулась доПереяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що між Товариством та відповідачем 15 липня 2022 був укладений договір №1067-3215 про відкриття кредитної лінії зі встановленою сумою кредиту 8400 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена відсоткова ставка 2,50% в день, стандартна відсоткова ставка 3% в день.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 29988 грн., а саме: 8400 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 21588 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Просило суд, стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором №1067- 3215 від 15 липня 2022 року у розмірі 29988 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 8400 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 21588 грн. та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1067-3215 від 15 липня 2022 року в розмірі 11340 грн. та судовий збір у розмірі 915, 60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргупосилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що Товариством дотримано вимоги законодавства щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, а тому воно має законне право на нарахування процентів протягом усього строку договору, який становить 300 календарних днів.
Звертає увагу на те, що згідно п. 4.8. Кредитного договору визначено законне право Товариства нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 300 календарних днів (до 11 травня 2023 року), що було здійснено ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відображено в розрахунку заборгованості.
Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився з ними.
Вказувало, що судом помилково застосовано до правовідносин положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Наголошує, що позивачем не нараховувалося жодних штрафних санкцій (штрафів, пені) відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання та порушення умов договору, що виключає можливість застосування ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що стягненню підлягають лише фактично отримані та використані позичальником кошти, які в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті.
Щодо іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи і фактично є надмірним тягарем для відповідача щодо сплати кредиту.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1067-3215від 15 липня 2022 року, для задоволення особистих потреб позичальника з сумою кредиту 8400 грн.строк користування кредиту 14 днів - до 28 липня 2022 року, за користування кредиту у заявлений строк нараховуються відсотки у розмірі 2940 грн.
Також, у договорі зазначено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, а саме № НОМЕР_1 .
До позову додано копії правил відкриття кредитної лінії, паспорта споживчого кредиту засвідчені електронним підписом відповідача 15 липня 2022 року та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, інформації за укладеним договором.
До позову додано копію довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування відповідачу коштів у розмірі 8400 грн. за кредитним договором №1067-3215, на картку № НОМЕР_1 .
Так згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження №61-6066св23) та інших.
Договір про відкриття кредитної лінії №1067-3215від 15 липня 2022 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А402» відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч. 13 ст. 11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Колегія суддів встановила, що договором про відкриття кредитної лінії №1067-3215 від 15 липня 2022 року передбачено 3% річні за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, який за п. 4.8. Договору становить 300 календарних днів.
Згідно п. 4.3 Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
Відповідно до п. 4.4 базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.
Згідно п. 4.5 сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.
Відповідно до п. 4.6 кредитного договору, нарахування процентів за користування здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в таких розмірах: стандартна процентна ставка 3,00 % за кожен день користування кредитом; знижена відсоткова ставка 2,50 %; пільгова процентна ставка 2,50 %.
Відповідно до п. 5.5 У разі несплати позичальником у повному обсязі відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду за пільговою процентною ставкою, нарахування процентів за користування кредитом за перший базовий період здійснюється за стандартною процентною ставкою. Надалі нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів. З моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою.
У разі несплати позичальником у повному обсязі відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів (включаючи дату погашення заборгованості).
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 15 липня 2022 року по 11 травня 2023 року за користування кредитними коштами.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 8400 грн., що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1067-3215 від 15 липня 2022 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №1067-3215 від 15 липня 2022 року, що станом на 23 січня 2024 року заборгованість становить 69048 грн., що складається: 8400 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 60648 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Проте, кредитодавцем було застосовано до позичальника програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у розмірі 39060 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 29988 грн.
Таким чином, станом на 23 січня 2024 року заборгованість становить 29988,00 грн, а саме: 8400 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 21588 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку після спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки у договорі кредитної лінії №1067-3215 від 15 липня 2022 року п. 4.8 договору встановлено строк кредитування - 300 днів, а 14 днів - це базовий період, тобто строк протягом якого боржник (позичальник) сплачує саме відсотки за користування кредитом, який він сам обирав при заповнені заявки на отримання грошових коштів (п.1.1. Договору).
Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач включив у договір із споживачем умови, які є несправедливими щодо нарахувань відсотків, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст. 625, 1050 ЦК України та нараховуються протягом строку договору та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф та пеню за не виконання зобов'язання відповідачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1067-3215 від 15 липня 2022 року у розмірі 29988 (двадцять десять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ТОВ «Укр Кредит Фінанс»: ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба