Справа №:755/20664/19
Провадження №: 1-в/755/673/24
"21" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання фахівця ІІ категорії Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 - про приведення судового рішення у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,
за участю учасників процесу:
прокурора ОСОБА_5 ,
встановив:
Фахівець ІІ категорії Дніпровського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 подала до суду дане клопотання приведення судового рішення у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» щодо засудженого ОСОБА_4 .
Клопотання (подання) мотивоване тим, що згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2020 року, ОСОБА_4 25.11.2018 року заволодів чужим майном шахрайським шляхом, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, завдавши матеріальної шкоди на суму 1000 грн.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до норм частини 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 22.01.2020 року ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України 25.11.2018 року.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн., а 50 відсотків (податкова соціальна пільга) від його розміру становили 881 грн.
Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу України та Закону № 3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 185 Кримінального кодексу України, становить 1762 грн. (881 грн. х 2 нмдг = 1762 грн).
Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2020 року розмір матеріальної шкоди, котру завдав ОСОБА_4 становила 1000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.
В судове засідання представник органу пробації та засуджений не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, однак суд, враховуючи положення абз. 2 ч. 4 ст. 539 КПК України, вважає за можливе провести судовий розгляд провадження за їх відсутності.
Суд, вивчивши наявні матеріали, заслухавши пояснення прокурора, приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка віднайшла своє закріплення у постанові від 07.10.2024 року (справа № 278/1566/21) Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_4 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2020 року до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Так, згідно із зазначеним вироком, ОСОБА_4 , 25 листопада 2018 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, вул. Попудренка 7, в приміщенні грального закладу «Чемпіон», підійшов до свого знайомого ОСОБА_6 та попросив зателефонувати з його мобільного телефону марки «LG H324 Leon». В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном шахрайським шляхом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 ніби-то з метою здійснення телефонного дзвінка повідомив потерпілому неправдиві відомості, з метою введення останнього в оману. ОСОБА_6 будучи впевненим в добропорядності ОСОБА_4 , не підозрюючи злочинних намірів останнього, виконав його прохання та добровільно передав власний мобільний телефон марки «LG H324 Leon» чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , вартістю 1000 гривень.
В подальшому, ОСОБА_4 заволодівши телефоном ОСОБА_6 шляхом обману, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 1000 гривень.
Щодо декриміналізації вчинених діянь засудженого ОСОБА_4 , суд зазначає таке.
На час, до якого відносяться інкриміновані за ч.1 ст.190 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна», згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом шахрайства.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Згідно із ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце часткова декриміналізація діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст. 4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, таємне викрадення чужого майна вартістю до 1 762 грн у 2018 році, до яких відносяться інкриміновані ОСОБА_4 діяння, кваліфікувалися б за ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом шахрайства.
З огляду на наведене, оскільки згідно із вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2020 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні шахрайства 25.11.2018 на загальну суму 1000 грн, а кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України у 2018 році настає за викрадення майна шляхом шахрайства вартістю понад 1 762 грн, відтак ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
При цьому суд звертає увагу представників органу пробації на те, що у поданні заявник просить врегулювати питання приведення вироку у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ та звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання.
В силу ч. 2 ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 26, ч. 2 ст. 74 КК, п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК, у зверненні має бути чітко вказано конкретну вимогу. У випадку, коли заявник просить суд «врегулювати питання відповідно до вимог закону та/або привести вирок у відповідність до вимог закону», така вимога є недостатньо конкретною. Для успішного розгляду подання, вона повинна містити чітке прохання, наприклад, звільнити засудженого від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Тому, суд зауважує, що замість загального формулювання «привести судове рішення у відповідність до законодавства», у поданні повинно міститися виключно прохання, яке ґрунтується на нормах чинного законодавства, а саме «звільнити засудженого від призначеного судом покарання».
Проте, зважаючи на те, що органом пробації у вказаному випадку серед іншого зазначено в прохальній частині необхідність звільнення засудженого від призначеного покарання, тому суд не бере до уваги вищевказані недоліки та приходить до висновку про необхідність задоволення подання (клопотання).
Керуючись ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 376, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання фахівця ІІ категорії Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.01.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку із усуненням Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: